Від холодних диліжансів до шампанського на борту літака: як змінилися наші подорожі

Пам’ятаєте нашу нещодавню міжконтинентальну мандрівку з Лесею Українкою? Як пили каву в Берліні, спостерігаючи за шаленим темпом його життя, як добиралися місяць до Єгипту… А італійські канікули з Іваном Франком та концерт у Дрездені, що так здивував Миколу Лисенка?

Словом, ми так захопилися тією атмосферою, що вирішили знову запустити машину часу і продовжити досліджувати, як подорожували в минулому. Гайда з нами!

Уявляєте, були часи без “ол інклюзів”. Так-так, і навіть відносно нещодавно.

Пакетні тури з’явилися ще 1840-х, коли британець Томас Кук організував групову поїздку на відпочинок. Усього за один шилінг пасажир отримував комплекс послуг у поїзді, зокрема чай із булочкою та супровід духового оркестру. Але перший курорт, що працював за системою «все включено», прийняв гостей лише 1950 року. І знаєте де? На Майорці¹! За 20 років такий формат вже був і на Карибах. З того часу почалася нова епоха туризму.

З 16 століття Європою стали їздити між містами на громадському транспорті – диліжансі. До його появи спільна подорож незнайомих людей різної статі та статусу вважалася непристойною.

У 20-х роках 19 століття запустили перші пасажирські потяги. Щоправда, їхали вони зі швидкістю всього 15 км/год. Так, це вам не сучасні супершвидкісні шанхайські Maglev, що розганяються до 500 км/год, або іспанські Renfe AVE, які за пару годин домчать вас із Барселони до Мадрида. Але який комфорт був усередині! Ось, наприклад, як виглядав вагон першого класу в індійських поїздах:

“Обшиті деревом купе з ліжком king size⁴, європейськими туалетами, душем та електричними світильниками, вентилятором, а іноді навіть аналогом сучасних кондиціонерів: вентилятор направляли на шматки льоду в отворі в підлозі або на даху. Коридорів не було, пасажир займав усю ширину вагона, спускаючись на платформу через окремий вхід⁵.”

Ну хіба не розкішно?

А в 1920-х з’явилися круїзи та авіаперельоти. Звичайно, тоді це було не так швидко, комфортно та доступно, як зараз. Але все ж є моменти, які сучасні мандрівники точно хотіли б повернути з минулого. Які? Розповідаємо:

• У салоні економ-класу літака Boeing 747-100 компанії American Airlines був піано-бар — що ж іще може так яскраво задати настрій подорожі, як жива музика на борту.
• Southern Airways у 70-х подавала пасажирам шампанське навіть в економ-класі, за що прославились як «Маршрут аристократів».
• До 1973 року в аеропортах не було жодних перевірок багажу.
• У 1980-х не обмежувалася кількість валіз. Тільки уявіть, жодних мук вибору при зборах, адже брати можна все!

Точніше дорожню скриню, ми ж подорожуємо у 19 столітті. Тоді це було зовсім не про комфорт та доступність. Жодних висувних ручок і валіз на коліщатках, до яких ми так звикли. Останні з’явилися тільки в 1927 році, коли співробітник United States Luggage Бернард Девід Садоу “надихнувся” візком з багажем, який котив працівник аеропорту. Раніше скриня мала бічні ручки, і для її перенесення потрібно було два носії. Як ви вже здогадалися, таку розкіш могли дозволити собі далеко не всі.

Що таке коробки для капелюшків ви уже знаєте. Саме їх та дорожні скрині робив у Парижі майстер Марешаль, учнем якого став Луї Віттон. Не дивуйтеся, адже саме цей знаменитий дизайнер, а за сумісництвом – особистий пакувальник імператриці Євгенії, дружини Наполеона III – у 1850-х створив перший прототип сучасної валізи, відомий як “Тріанон”.

Трохи пізніше настало свято і для бюджетних туристів. Тоді в арсеналі мандрівників з’явилися саквояжі (з французького “торба для подорожей”) – сумки у вигляді мішків з двома короткими ручками – і килимові сумки (carpetbags). Так, ви правильно подумали, їх робили зі старих килимів.

Напевно, у кожного зараз є улюблений дорожній аутфіт: комфортний спортивний костюм, худі або стильна футболка. Що ж, мандрівники з минулого вам тут точно позаздрили б. У 19 столітті дорога вважалася “брудною” справою через пил і сажу у транспорті, тому потрібно було брати речі окремо для дороги та відпочинку. У деяких путівниках навіть пропонувалося в дорозі носити старий одяг, який не шкода викинути, діставшись пункту призначення. Так що багажу було багато, три-чотири валізи. Пізніше популярним став дорожній кофр чи гардероб – аналог сучасного органайзера для речей. У ньому можна було розвісити одяг прямо на вішалках, а у висувні ящики скласти, наприклад, взуття.

Для тривалої дороги в кінному екіпажі ідеальним варіантом були промаслені бриджі. До них на додачу йшов спеціальний порошок, який мав чистити, зберігати та освіжати штани після довгої подорожі⁶.

На початку 20 століття все стало набагато краще, але правильно одягтися в дорогу все одно був той ще челендж. У випуску Vogue за 1925 надрукували навіть матеріал “Гардероб для потреб подорожувальників” (The Wardrobe to Meet the Travel Urge), щоб допомогти дамам вибрати відповідний аутфіт.

Архів Vogue

А поїздка холодної пори року взагалі була випробуванням. Уявіть, наприклад, пасажирам диліжансів видавали спеціальні шкіряні фартухи-фіранки, щоб прикритися від негоди – були «фартухи до половини», а ще «фартух для обличчя та грудей».

Дві жінки в масках від снігу та бурі. Канада, Монреаль, 1939. Національний архів Нідерландів

А такий пристрій придумали в Монреалі, щоб захищати мандрівників від снігу.

Ну, як вам така подорож у часі? Правда, вражає, наскільки туризм став комфортнішим і доступнішим за якісь пару століть. А що чекає ще на нас у майбутньому! Але це вже інша історія, і ми дуже раді, що створюємо її разом із вами.

---

¹ Club Med + Skift Report
² atlasobscura.com
³ Solo Travel Research and Its Gender Perspective: A Critical Bibliometric Review
⁴ формат ліжка шириною від 180 см, довжиною від 200 см
⁵ dipakrc.blogspot.com
⁶ dralun.wordpress.com