See you at the sea¹: 8 причин забронювати літо сьогодні
Ірина Мосулезна: «Якщо знаєш, але не робиш – то вважай, що не знаєш»
Для нас важливо, щоб на сайті Join UP! ви отримували не тільки інформацію про наші напрямки та акції, але й інструменти, які допоможуть вам зростати, трансформувати себе і свій бізнес, а також – надихатись.
Тому ми продовжуємо наш спеціальний проєкт про жінок у туризмі і підготували для вас інтерв’ю з людиною, з якою ви добре знайомі, а тепер дізнаєтесь про неї ще більше. Про свій шлях у туризмі, принципи та цінності розказує управляючий директор компанії Join UP! в Україні.
Ірина
Мосулезна Managing Director Join UP!
|
ТУРИЗМ – ЦЕ ЛЮБОВ НА ВСЕ ЖИТТЯ
Коли я закінчила школу, то не знала, куди мені вступати далі і з якою сферою я хочу пов’язати своє життя. І тут я дуже вдячна своєму батькові, який звернув мою увагу на туризм. Тоді це ще не було такою популярною спеціальністю у Дніпрі, але я зацікавилась. Що ж, уже маючи великий досвід у цій галузі, можу з упевненістю сказати – жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
Уже на другому курсі у мене була практика в агенції, що мені дуже сподобалась. А на третьому я познайомилась з нашим викладачем дисципліни “Реклама у туризмі”, яка мала свою агенцію, і через якийсь час вона запропонувала мені роботу у себе. А на четвертому курсі я вже працювала у ТО, і саме тоді зрозуміла, що це моє і з цією сферою у нас справжня любов.
ВОНИ ТАМ ВСІ ТРОШКИ КРЕЙЗІ
Пройшовши шлях декількох крупних ТО, повернулась до невеличкої туристичної компанії, де розвивала свій напрямок – займалася Португалією, США, сама розробляла маршрути, і мене все влаштовувало. Тож коли мені з пропозицією зателефонували із Join UP!, я відмовилась. Піти на той момент до ТО, який тільки почав розвиватись і мав складнощі, мені здавалося не дуже вдалим варіантом. Але за кілька місяців зі мною зв’язалися знову, і я зрозуміла, що вони мене цінують, а ще у мене прокинувся інтерес, тому що я не могла зрозуміти – у компанії на той час була купа викликів, але ніхто звідти не йшов! Як це можливо взагалі? У чому секрет? Я обдзвонила тих, кого знала в компанії, і мені здалося, що їх там зомбують – вони всі були щасливі, дійсно попри все кайфували від роботи, там був дуже крутий колектив і класна атмосфера. Тож після другої співбесіди я таки прийняла пропозицію.
Коли ми набирали персонал до дніпровського представництва, і наш hr допомагав підібрати команду, то завжди питав мене: «Як ти відчуваєш, це наша людина?» І я думала – ну що це значить «наша чи не наша»? Але згодом я це зрозуміла, бо той кістяк – це як крута сім’я зі спільними цінностями і цілями. Наші люди трошки крейзі, дуже проактивні, з гарним настроєм. Це енерджайзери, яких пре і які вміють працювати в колективі.
СТЕРЕОТИПИ І ТУРИЗМ
Серед людей, які не дотичні до туризму, досі є такий стереотип: тут нічого робити не треба, всі тільки мандрують і насолоджуються життям та новими країнами, і все це суцільна казка. Як квінтесенцію цього наведу одну історію. Колись до мене на співбесіду прийшла дівчинка, яку я запитала, чому вона хоче саме до нас. Її відповідь була дуже типовою і стереотипною: “Я оце дивлюсь шоу “Орел і решка” і хочу як вони”. Тож важливий та важкий для нас момент – донести, що це великий бізнес, як і металургійний, наприклад, де є купа різних процесів, аналітики, бюджетів, ризиків. Тому варто забути про такі історії, коли агенцію відкривають «для дружини» погратись, доки чоловік займається “справжньою справою”. У туризмі треба працювати дуже багато і відповідально, постійно розвиваючи бізнес і себе самого.
НІХТО НЕ ЗНАЄ, ЯК ПРАВИЛЬНО
Мені запропонували переїхати до Києва ще кілька років тому. Але для мене це було дуже складне рішення – у Дніпрі все вже працювало як годинник, мені було комфортно, тут були мої агенти, квіти, стіл. Ми дуже активно вийшли на ринок, почали співпрацювати з агентами, розширились, відкривали нові відділи. Але до Києва я таки переїхала (і забрала з собою свій стіл, до речі). І це стало для мене великим викликом, набагато більшим, ніж я могла очікувати, адже після кризи ковіду на нас чекало випробування, до якого не був готовий ніхто – повномасштабне вторгнення.
Якоїсь миті я опинилась у ситуації, коли новим для мене стало абсолютно все – нова посада, війна, кардинально нові умови існування бізнесу. І це було надскладно. Ніхто не знав, як правильно, у таких умовах всі ми опинилися вперше, все, що ми знали і робили раніше, треба було перевіряти, змінювати, шукати абсолютно нові рішення та підходи. Ми всі потрапили у зовсім нове середовище, де кожного дня щось трапляється, і тобі треба працювати з новою проблемою. Перші місяці були пекельними, але це було мегазростання і для мене, і для компанії загалом. Я бачу, що ці випробування зміцнили нас, згуртували, ми всі виросли і як люди, і як професіонали. Вважаю, що ми дуже добре впорались, і тут я вдячна за підтримку колегам і керівництву.
ЧАС ЗМІН
Минулий рік став для мене часом змін та адаптації. Розумію, що зараз вже зовсім інакше дивишся на всі такі речі, бо через цю м’ясорубку ми змогли побудувати все заново, і навіть зробити чекап всієї діяльності, що показало нам багато нових можливостей.
Щодо мене, то за цей період як професіонал я стала більш виважено ставитися до роботи, менше робити зайвих рухів, більше керуватись принципом “холодної голови” і менше емоціями, навчилася брати паузу. І час показав, що це робоча модель – якщо прибрати емоції, то швидше знайдеш рішення.
А ще я стала більше розділяти роботу і свій власний час, хоча і досі продовжую вчитися цьому. Це надзвичайно важливо, адже це те, що нас наповнює – те, що я роблю в звичному житті дає мені енергію і силу, щоб ефективніше працювати. Я більше почала цінувати час з рідними та близькими, та й більше цінувати свій час загалом.
УМІТИ СЛУХАТИ
Мій стиль управління базується, певно, на двох речах – досвіді та спостереженні за тими, кого я поважаю як професіоналів. Через роки роботи, можу сказати, що мої принципи – це довіряти та відпускати людей. Я не дуже контролюю свій колектив, вважаю, що коли буду такою собі чайкою, яка постійно всіх клює, то результату ми не досягнемо. Дай людині більше волі – вона покаже той результат, на який ти навіть не очікував. А ще, моя сила в моїй команді, з якою я працюю багато років, і у нас все побудовано на довірі.
Ще для мене надважливо, щоб мене чули. Саме не слухали, а чули. І це те, чим мене «взяв» Join UP! – тут керівництво вміє слухати. Для мене був показовим один приклад – колись у нас проводилася стратегічна сесія, і в нашій команді був Юрій Іванович Альба. Для мене це людина, на яку хочеться рівнятись, яка вміє робити настрій в компанії та надихати. На цій сесії ми працювали разом, і я була в шоці від того, як він поводився. Нам давали завдання, ми все активно обговорювали, ухвалювали якісь рішення. А він просто слухав нас та спостерігав, потім висловлював свою думку, давав якісь коментарі. Він міг бути на нашому боці в якомусь питанні або ні, але він нас не переконував, не використовував свій авторитет. Я сиділа і думала: “Який же він крутий, він же міг сказати одне слово, і ми б всі погодились на його рішення, але він так не робив”. Він дуже чітко давав зрозуміти, що ми важливі і що наша думка для нього важлива.
І це моя role model* і задача номер один – слухати своїх колег, підтримувати їх, надихати, давати повірити в себе. Навчитися приймати рішення разом – командою, вислуховуючи кожну точку зору, навіть якщо вона йде врозріз з моєю. Так ти мотивуєш свою команду, даєш їй можливість не боятись висловлювати свою думку, якщо вона не збігається з твоєю. Це розкриває для мене, як для керівника, можливість бачити сильні сторони людини і розвивати їх.
Принципи в житті
- Я впевнена, що знати, як зробити – це не означає щось робити. Якщо знаєш, але не робиш – то вважай, що не знаєш. Тож мій принцип: навіть коли в тебе немає досвіду, то треба пробувати, бо твої кроки і дії точно дадуть якийсь результат або наблизять до нього, навіть якщо це буде шлях через помилки.
- Життя одне, і це треба пам’ятати. Мені шкода кожної хвилинки, яку я проводжу марно. Я дуже рано прокидаюсь, бо інакше мені здається, що я марную час, просипаю своє власне життя. Я встаю о 5:45, і ранок – це мій час виключно для себе. Я читаю, займаюсь спортом, просто неспішно з чашкою кави дивлюсь, як сходить сонце, медитую. Це речі, які наповнюють мене, і я ловлю кожну мить, не втрачаю і підтримую цю жагу до життя.
- Тримати work-life balance**. Дуже важливо виділяти час на те, що тебе наповнює силою та енергією, бо щоб щось віддавати, треба десь це спочатку брати. Для мене існують дві речі, які максимально мене надихають і є дуже важливими:
Сім’я – це мій пріоритет номер 1. Щойно у мене з’являється час, я їду до Дніпра, щоб побачитись з батьками. А ще ми часто збираємось всією великою родиною за столом, і ці миті – це справжній скарб. Природа. Гори та ліс – це мій спосіб відпочинку, тут я перезавантажуюсь, тут у мене немов відкривається якийсь портал, де я беру ідеї та нові інсайти.
Книжкова полиця Ірини:
- «Магія ранку», Хел Елрод
- «Робота рулить», Ласло Бок
- «До біса все! Бери й роби!», Річард Бренсон
- «Бог завжди подорожує інкогніто», Лоран Гунель
*role model – переклад з англ. “рольова модель”
**work-life balance – переклад з анл. “баланс роботи та життя”