Агентам

Подорожі під час війни: з турботою про ментальне здоров’я

Повномасштабне вторгнення триває вже понад рік, і кожен з нас робить все, щоб наблизити перемогу. Але в постійному напруженні важливо знаходити час для відпочинку, відновлення сил та турботи про себе. Як тут у пригоді можуть стати подорожі – поспілкувались з амбасадором ментального здоров’я.

 

Тетяна
Лупіна
Психоаналітичний терапевт,
член Київської психоаналітичної асоціації,
викладач Київської школи психоаналізу.
Спеціалізація: індивідуальна психодинамічна терапія, терапія підлітків, сімейна терапія.
@_tatalu_

КОЛИ ВАРТО ДОЗВОЛИТИ СОБІ ВІДПОЧИНОК

Стрес можна умовно поділити на корисний – це коли ми його самі обрали, наприклад, спортивне тренування чи новий проект, і шкідливий – це той, що відбувається останній рік. Які наслідки він має для нашого організму, навіть коли здається, що ми в нормі?

  • Хронічний стрес. Мозок людини постійно сканує навколишнє середовище на загрози, щоб вчасно зреагувати на подразник і вберегти нас. Коли людина перебуває на території України, де щось трагічне може статися будь-якої миті, її організм мобілізований – людина фоново розуміє, що вона в небезпеці, і тому швидше виснажується. Таке постійне напруження призвело до того, що ми перебуваємо в хронічному стресі.
  • Втрати. Період війни – це суцільна низка втрат: від нематеріальних речей (плани, стабільність, робота) до більш глобальних (помешкання, близькі люди). А читаючи багато травматичних новин, ми додатково переживаємо не тільки за себе, але й за всю Україну.

Коли доводиться вимушено полишити власне житло, місто, країну через війну – це стрес. До того ж в іншій країні все нове і незвичне: мова, середовище тощо. Якщо пояснити спрощено, на рівні тіла відбуваються такі процеси: коли загроза чи стрес неконтрольовані і ми їх не обираємо, в організмі виділяється норадреналін*, що нас додатково виснажує. Але якщо ми свідомо вирішуємо поїхати за кордон, то це – корисний стрес, адже при цьому в кров надходть ще й дофамін** і ми отримуємо задоволення.

Симптоми, які можуть свідчити про хронічний стрес та про те, що варто задуматись про відпочинок:

  • розлади: сну, харчування, соціальних контактів;
  • більша втома, ніж зазвичай;
  • роздратованість;
  • сильна емоційна відповідь на події: крики, сльози, те, що вам не притаманно у звичайному житті.

ЧИ НА ЧАСІ ПОДОРОЖІ

Упередження і причини відмови від подорожей можуть бути різні. Хтось планує відпочинок «після перемоги» – а якщо війна триватиме 10 років? (Питання не з серії “про зраду”, а про відкладання життя). Хтось відчуває провину: «як же я поїду, коли тут таке». Може бути страх осуду – ми часто боїмося «що скажуть інші».

У контексті війни людям простіше сприймати події, поділяючи на «чорне» і «біле», без проміжного варіанту. Це захисна реакція, щоб ми могли взагалі це все якось пережити. Тому ми оцінюємо що «нормально» робити, а що «ненормально». Раніше було соромно показати в соцмережах, що тобі сумно і в тебе щось погано, а зараз – навпаки – ніяково ділитися хорошими подіями, бо «іншим гірше».

Як справитися з негативними відчуттями, якщо поїхати все ж хочеться:

Турбота про здоров’я. Якщо ми поїдемо в подорож, то жодній іншій людині це шкоди не завдасть. А для нашого психічного і фізичного стану буде тільки на користь.

Фокус на собі. Якщо ми відмовимося від поїздки, то війна не закінчиться тієї ж миті. Перебуваючи в Україні, ми не зробимо краще тим, хто страждає. Наш відпочинок ніяк не змінить чиєсь життя.

Приклад інших людей. Нам спокійніше, коли розуміємо, що не тільки ми так почуваємося. Приклад інших людей заспокоює. Тому можна поговорити з тими, хто вже відпочивав і точно зрозуміє це бажання.

ЩО ДОДАТИ ДО ЗАДОВОЛЕННЯ

Зараз подорожі – це не тільки перезавантаження і відновлення, а й додатковий сенс:

  • Відвідати друзів та родичів. Зараз у багатьох людей рідні та близькі виїхали за кордон, і подорож може бути єдиним шансом їх побачити. Така поїздка поєднує 2 позитивні моменти: і безпечне для себе соціальне коло, де можна розслабитися, що зараз дуже важливо, і приємні емоції від відвідування нових місць.
  • Розповсюдити інформацію про те, що відбувається у нас. Це означає не «чіплятися» до людей на вулицях і розказувати, а при спілкуванні з місцевим населенням або туристами з інших країн пояснювати на особистих історіях ситуацію в Україні. Одна справа – подивитися новини і зовсім інша – поговорити з очевидцем.

ЯКІ ЕМОЦІЇ МОЖУТЬ НА НАС ЧЕКАТИ

Після тривалої перерви в подорожах і враховуючи контекст сьогодення, варто розуміти, з якими емоційними реакціями ми можемо зіштовхнутися в поїздці.

  • На європейських вуличках та тихому пляжі. При подорожі в активні міста іноді складно сприймати, що там люди живуть звичним життям, ніби нічого не відбувається. На спокійному відпочинку менше стресу, але в той же час – нема куди подітися від своїх думок. Тому якщо важко з ними впоратися – краще їздити на екскурсії, перебувати у соціумі. Тут важливо слухати і чути себе.
  • Якщо в готелі є «сусіди». Повністю убезпечити себе від цього неможливо, адже є країни, що приймають росіян, а також ті громадяни, хто покинув росію давно. Зустрічаючи їх у подорожі, ми можемо відчувати агресію – це нормально, адже є конкретний об’єкт, який можна ненавидіти. Але ми завжди маємо вибір: піти з цієї ситуації, змінити своє ставлення до неї або відреагувати. Відмовлятися від подорожі тільки тому, що там є можливість зустріти росіянина – це надавати йому цінність і владу над нашими рішеннями: «Якщо я там когось зустріну, то це мені перекреслить всі позитивні враження?» Забагато честі.

ДЕ НАМ БУДЕ ДОБРЕ

Іноді, у перші дні подорожі, коли ми нарешті усвідомлюємо, що загроз немає, замість приємних емоцій може накрити істерика і тривога. Це пов’язано з тим, що стрес відпускає – до поїздки тіло постійно було мобілізоване, сконцентроване, а після переміщення в безпечне середовище організм розслабляється. Емоції виходять, тому що з’явилася така можливість.

Цього може й не статися, якщо людина, перебуваючи в Україні, дозволяє собі знаходити баланс в житті, відпочивати, переключатися. Декому вдома це навіть простіше зробити, бо тут звичне зовнішнє середовище.

Якщо ж, перебуваючи на території нашої країни, людина не відчуває, що може повноцінно розслабитися, тоді важливо виїжджати за кордон, щоб нарешті згадати, як це, коли навколо безпечно, бо це відчуття насправді забувається.

Книжкова полиця від Тетяни Лупіної

Хорошій книжці завжди знайдеться місце у валізі, а завдяки рекомендаціям психолога можна ще більше посилити терапевтичний ефект від подорожі, тому зберігайте список:

✓ «Емоційні гойдалки війни» Володимир Станчишин
Книга українського психотерапевта про цю війну і наші емоційні реакції.</span

✓ «Життя після втрати» Вамік Волкан, Елізабет Зінтл
Про глибокі психологічні процеси, пов’язані із втратами. Буде корисно і для тих, хто сам переживає біль, і для тих, хто хоче підтримати інших.

✓ «Тіло пам’ятає все» Бессел ван дер Колк
Книжка розповідає про те, як у нашому тілі відображаються емоції, переживання, стрес.

✓ «Вибір. Прийняти можливе» Едіт Еґер
Автор, психологиня, яка пережила Аушвіц, розповідає як звільнитися від травм і виходити зі скрутних ситуацій не у стані жертви, а у стані вцілілого.

Якщо до війни подорожі були важливою частиною вашого життя, то варто нагадувати собі, що це – додатковий ресурс для відновлення, звичний і знайомий спосіб отримати задоволення. Якщо ж тривога стосовно поїздки за кордон переважає, можна знайти спосіб тут, в Україні, збалансувати свій стан, розслабитися і відпочити. Адже турбуючись про своє ментальне і фізичне здоров’я, ми маємо більше сил і енергії наближати перемогу, якої ми всі так чекаємо.


* Норадреналін — нейромедіатор, який забезпечує хімічну передачу нервового імпульсу в норадренергічних синапсах центральної та периферичної нервових систем, бере участь у реалізації реакцій типу «бий чи біжи». Виділяється у кров у стані агресії, страху, сильних емоцій, шоку, травми, фізичної активності. Сприяє зростанню артеріального тиску, появі тривожного стану, проблем зі сном.

**Дофамін або допамін — нейромедіатор, біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і не відчувати біль, викликає почуття щастя й ейфорії.