Інна Деременда: Підтримувати українське варто обов’язково

Туризм – та сфера, яка після повномасштабного вторгнення росії в Україну спочатку повністю завмерла, але з часом повільно почала не тільки відновлюватись, але й змінюватись – ми бачимо нові тенденції, певну трансформацію ринку, бажання агентів опановувати нові інструменти, робити ревізію сталих підходів, а ще – чітку позицію підтримувати український продукт та українські компанії.

І в рамках нашого проєкту «Долучайтесь до українського» сьогодні до вашої уваги – розмова з агентом із Вінниці, яка розказує про зміни в роботі та важливість перевіряти, чи не пов’язані з ворогом компанії, з якими ви працюєте.

Інна Деременда менеджер агенції Join UP! to travel у Вінниці

Звісно, кожен українець пам’ятає 24 лютого 2022 року, і я не виняток. На той момент ми з чоловіком були у Вінниці – я саме повернулась з рекламного туру до Грузії. Зранку зателефонував друг і сказав, що почалось повномасштабне вторгнення. Певна річ, ми злякалися, увімкнули новини…

Я почала подумки перебирати – хто з моїх туристів зараз за кордоном і як їм допомогти. Крім того, у мене було заброньовано багато турів на найближчі дати, тож я почала обдзвонювати цих клієнтів, адже стало очевидним, що всі вильоти скасували.

25 лютого на відпочинок мали летіти три родини, зокрема – наш друг-лікар. Я йому сказала, що трошки пізніше буде зрозуміло, як ті гроші повернути. Його відповідь запам’яталася мені назавжди. Він сказав: «Головне – щоб було кому потім летіти, а гроші – то таке».

До офісу в той період ми виходили тільки за потребою, бо спершу лише координували людей, що перебували за кордоном. У мене багато сімей тоді було за кордоном, серед них – й чоловіки. Хочу сказати, що жоден чоловік з моїх туристів там не залишився, усі повернулися в Україну. Є й такі, що дуже потужно волонтерять, багато допомагають військовим.

Ті туристи, що звідси не вилетіли, нам навіть не дзвонили. Уже потім зрозуміла одну річ – під час коронавірусу туристи одразу питали, коли їм повернуть гроші, а в цій ситуації, в мене було дуже багато заброньованих турів, фінансові питання людей не хвилювали. Тому коли ситуація в країні стала трохи зрозумілішою і перший шок минув, я сама почала до них звертатися з варіантами, як ми можемо використати їхні гроші – наприклад, зробити взаємозаліки і відправити на відпочинок дітей з мамою.

На той момент сфера туризму завмерла, а я відчувала велику потребу бути корисною, тому приєдналась як волонтер до організації «Благодій», куди мене запросила, до речі, моя туристка. Я була тоді була в поганому емоційному стані, а вона сказала мені: «Облиш свої тривоги, приходь допомагати людям, яких прийняла Вінниця». Їх було дуже багато, особливо – з Київської області. Переселенці жили здебільшого у школах, тож насамперед треба було обладнати їм спальні місця. Мені поставили задачу – їздити по селах, просити продукти, щоб можна було людям щось готувати: картоплю, інші овочі, закрутки. Я почала цим займатися і зрозуміла, що щось роблю, допомагаю – стало трошки легше.

І так майже всі мої колеги намагались чимось допомогти, кожен робив, що міг. Хтось плів сітки, хтось збирав допомогу, адже коли сидиш вдома і безперервно дивишся новини, то абсолютно не можеш зібратися. А коли допомагаєш, то розумієш, що ти комусь корисний. Що людям, які лишилися у чужому місті, тікаючи від війни, потрібна твоя допомога. Тож ми працювали, і всім ставало спокійніше.

У травні виповнилося 20 років, як я в туризмі. І за стільки років я, звісно, інколи думала про те, щоб змінити сферу. А один раз навіть спробувала, але потім зрозуміла, що я без туризму просто не можу. І незважаючи на всі випробовування, які зазнала сфера під час епідемії ковіду, та широкомасштабне вторгнення, я вірю, що туризм знову процвітатиме. Навіть більше, ніж раніше, особливо після Перемоги.

До роботи в офісі ми повернулися у травні. На той момент дехто вже був готовий відпочивати, і це дійсно важливо – мати змогу перезавантажитись, оздоровити дітей, просто відновити сили. Звісно, змінились і умови, і загалом вся сфера. І цілком зрозуміло – перше, що туристи зараз запитують: «Де зараз менше росіян?».

Стосовно закритого повітряного простору – на наших туристів це не дуже вплинуло. Вінничанам географічно пощастило – майже 90% вильотів у нас відбуваються з Кишинева. У нас є організований трансфер від Join UP! до аеропорту Кишинева. Це дуже зручно – туристів везуть з Вінниці до самого аеропорту і потім після прильоту назад зустрічають, тож туристи добираються за 7-8 годин (до прикладу – до аеропорту Бориспіль з Вінниці їхати десь годин 5). Були й такі у нас випадки, коли декілька мам з дітьми організовувалися і разом на машині їхали до аеропорту.

Якщо говорити про те, які напрямки наразі найбільш популярні, то насамперед це Греція, Іспанія та Єгипет, який популярний і влітку. Також традиційній Туреччині цього сезону наступають на п’яти Чорногорія та Албанія. Минулого року у нас вже була Греція з Кишинева, тож спрацювало сарафанне радіо – туристи діляться враженнями від відпочинку.

Минулого літа продажі були приблизно втричі менші, ніж до повномасштабної війни. Принаймні особисто у мене. Тоді існували якісь страхи у людей щодо подорожей, багато хто того літа ще перебував за кордоном. Цього року вже постало питання, що дітей потрібно вивозити на оздоровлення на море, якого у нас наразі, на жаль, не залишилося. Другий рік без моря дитина, а якщо й ще хвороблива, погано витримує. Тож стараються взяти якийсь тур, хай і зовсім недорогий, і оздоровити дитину на морі. І сьогодні ми маємо певно десь 60% від показника, який був до повномасштабного вторгнення.

У нас за останній час відчутно додалось нових клієнтів – десь 20%. Це ті люди, які тільки зараз почали відпочивати саме з нами. Я завжди запитую нових туристів, як вони нас знайшли, звідки дізналися – вони відповідають, що просто знають, що Join UP! працює, що це український оператор, що його офіси відчинені. Вони йому довіряють, тому й звертаються. А взагалі люди знають Join UP! вже довгий час, багато хто з ним уже подорожував. Наразі більшість моїх продажів – це саме Join UP!. Бо, по-перше, мої туристи, що мали подорожувати з Join UP! і не вилетіли, в результаті не втратили жодної копійки. А ті, що були за межами країни, потрапили додому не за власний рахунок – Join UP! їх привіз. Зараз такий непередбачуваний час, що я ціную кожну копійку туриста і боюся ризикувати грошима. Тому, якщо є сумніви щодо туроператора, я не бронюю. Мені краще забронювати у Join UP! і спати спокійно, знаючи, що гроші туриста в Україні в надійних руках.

Підтримувати українське варто обов’язково. Як і бути певним, що ви не підтримуєте ворога, і ретельно перевіряти компанії, з якими працюєте. Ми не повинні продовжувати спонсорувати окупантів – якщо ми купуємо їхній продукт, наші гроші йдуть на виготовлення тих самих ракет, які руйнують наші школи, домівки, руйнують нашу країну. І це стосується всього з росії – навіть прослуховування їхньої музики на YouTube, адже від кожного прослуховування, перегляду вони отримують кошти, хай і невеликі. Якщо ніхто не буде цього робити – їм ані копійки від нас не дістанеться. І мені дуже прикро, що їм ще щось від нас надходить у плані прибутку в той час, коли вони так жорстоко намагаються знищити нашу країну, наше майбутнє, майбутнє наших дітей.

Що стосується нашої сфери, то багато туроператорів на ринку також мають або російське коріння, або російські представництва, тож туристам і агентам варто бути уважними. Я з такими компаніями не працюю та повідомляю цю інформацію туристам, і вони самі відмовляються бронювати у цих туроператорів. Є туристи, які приходять з якоюсь підбіркою з інших агенцій, в онлайні їм скидають ціни чи вони самі їх дивляться. І якщо там є хоч найменший зв’язок з росією, я їм про це кажу. У таких випадках мої туристи відмовляються бронювати. І такого роду роз’яснювальну роботу дуже важливо проводити, адже дуже багато туристів дивуються, що якісь компанії в Україні ще мають зв’язок з росією, що так і досі може бути.

Але, на жаль, є агенти які працюють не зовсім якісно, для яких гроші не пахнуть. Вони готові віддати їх будь-куди, а також ризикувати коштами туриста, користуючись тим, що турист не знає, куди вони далі підуть. Ці агенти ще й наражають іншу людину, що не в темі, на такого роду небезпеку. Тобто людина не хоче підтримувати ворога, але несвідомо це робить через позицію агента.