Brave enough to be Ukrainian travel agent

Be brave, будь сміливим! Це та фраза, яку за останні 7 місяців ми чули сотні разів і часто промовляли, щоб підбадьорити себе та інших, аби знайти в собі сили і сміливість приймати важкі та важливі рішення, адаптуватись, планувати, йти вперед попри все.

Ця фраза стала немов нашим загальним українським татуюванням на серці, яке об’єднує всіх нас та веде до великої спільної мети. Кожен з нас докладає зусилля, щоб наблизити перемогу, щоб Україна не тільки витримала всі випробування, а й стала ще сильнішою, розвивалась та процвітала.

Неймовірні історії сміливості ми бачимо з вами щодня — вчинки наших воїнів, лікарів, волонтерів, мільйонів звичайних людей, які роблять надзвичайні речі. Ці історії важливо знати, адже вони посилюють нашу віру та надихають. І саме тому до цього Всесвітнього дня туризму ми зібрали деякі історії від наших агентів — людей, які Brave enough to be Ukrainian travel agent.* Ми дякуємо кожному з вас за цю сміливість — працювати в дуже складних умовах, мати відвагу залишатись у професії, відкривати офіси, підтримувати сферу туризму й українців, яким зараз як ніколи потрібно мати змогу відпочивати та подорожувати, щоб набиратись сил та продовжувати боротьбу.

Костянтин Спасенко CEO туристичної агенції VIKO TRAVEL, місто Харків

«24.02.2022 весь світ для мене, як і для кожного українця, перевернувся. У перші години повномасштабної війни, коли всі ще тільки прокинулися, одним з перших питань для мене було: «Як допомогти своїм клієнтам, що зараз опинилися за кордоном?» Особливо гострим це питання було для тих сімей, які залишися без можливості повернутися додому та забрати своїх дітей, дружин і родичів у цю скрутну годину. Тому одну руку я тримав на пульсі команди, а другою шукав нові шляхи повернення до Польщі, Румунії та Молдови для тих, кому потрібно було швидко дістатися домівки.

Після першого найскладнішого місяця війни переді мною постало питання: «Покинути туристичний бізнес чи взяти себе в руки та починати критично мислити, шукаючи нові можливості для реалізації справи всього мого життя?»

Звичайно, були проблеми щодо переносу коштів, ануляції заброньованих турів та різноманітних формальностей із оплатами оренди, податків та інших буденностей нормального життя, тому вже в квітні я сам вийшов у порожній офіс в Києві і почав працювати. Спочатку це було бронювання авіаквитків та наземного обслуговування у Туреччині на довгострокове перебування. Потрібно було шукати варіанти, які б максимально підходили за критерієм ціна/якість та не тягнули всі кошти наших громадян, бо, звісно, у воєнний час знайти можливість оплатити готель складно було для кожного.

Уже зараз разом із компанією Join UP! ми формуємо варіанти поїздок із сусідніх країн на відпочинок чи вимушеної евакуації за всіма напрямками, які доступні. Це дозволяє нам рухатися вперед та досягати поставлених цілей. Разом до перемоги!»

Олександра Федорова менеджер Join UP! to travel в Маріуполі, ФОП Устинова Н.

«Привіт, мене звуть Саша і я з Маріуполя. Я думала, що наша історія з туризмом закінчиться там, де і почалася, у місті Марії… Але якщо хтось згори подарував нам життя, ми не маємо права впасти у відчай, ми повинні ЖИТИ, дихати, а моя робота була і є для мене повітрям.

З 24 лютого до 17 березня вся наша команда перебувала у місті. Але ми були в різних районах, коли остаточно зник зв’язок. Було так страшно, адже за останні 5 років нашої спільної роботи ми вперше не чули один одного так довго.

Join UP! — це родина. І голова нашої Маріупольської родини, Наталія — наша друга мама. Вона завжди вчила нас не здаватися, бути сильними. І це те, що зігрівало душу і серце тоді, коли вимкнули всі комунікації і місто було оточене, коли здавалося, що на нас усіх чекає один кінець і він далеко не щасливий.

Сидячи у бомбосховищі, я відкривала галерею в телефоні, гортала фотографії з подорожей та рекламних турів і завжди думала про себе: “Навіть якщо я не виживу тут — я знаю, що у мене було прекрасне життя, сповнене подорожей, друзів, рідних, любові, я навіть встигла вже побачити китів та побувати на двох океанах! І все це менi подарував Join UP! І щоразу я нагадувала собі про те, що якщо все-таки вийде вибратися з цього пекла, я більше ніколи і нічого не відкладатиму “на потім”. Тим паче — подорожі.

17 березня нам таки пощастило вибратися, ми знали, що ризикуємо і можемо не вижити, але більше терпіти я не могла. У перший тиждень я безперервно плакала, періодично це повторювалося ще довгий час. Було так, що начебто ти починаєш жити нормальним життям, влаштовуєшся на роботу, яку не дуже любиш — але повернутися в туризм не можеш, бо всі наші туристи — з Маріуполя, а ти боїшся навіть написати комусь із них і, не дай Боже, не отримати відповіді або дізнатися про те, що хтось із рідних загинув. Так мене пробивало блискавкою щоразу, коли прокидаючись із гарним настроєм, я отримувала чергове повідомлення зі словами: “… загинула, а мама хотіла б повернути гроші за тур”. У такий момент у мене починалася істерика.

Я не розуміла, як допомогти людям і самій собі пережити це, як не заходити по кілька разів на день у групу: “Загиблі Маріуполь”, щоразу молячись, аби не побачити фото моїх туристів, багато з яких стали вже за стільки років роботи рідними. Так страшно, коли кілька місяців тому до тебе приходили дві життєрадісні дівчини, ми підбирали з ними тур до Єгипту, бронювали квитки та готелі для двох подружок і їхніх мам, у березні вони мали всі разом полетіти в довгоочікувану подорож, і саме в березні одна з подружок гине від авіаудару. Цей нестерпний бiль зi мною назавжди.

Поки ми не дісталися безпечного місця, я відкидала всі думки про повернення до роботи. Першою нашою європейською країною стала Латвія, і втомлені після доби без сну ми заселилися до готелю. Переступивши його поріг, я вдихнула цей готельний запах (хто не хворіє на подорожі, той не зрозуміє нас), і цієї миті все вирішилося само собою, я сказала, що з цього моменту я повертаюся. Я хочу знову дарувати людям радість і бачити їхні щирі посмішки. Заради цього я живу.

Хочу щоб ми усi потроху поверталися до життя, бо це найважливіше, що ми маємо. Зараз я в Ірландії — починаю нове життя і радію, що мої подорожі продовжуються, тому я з радістю знову організовуватиму їх для вас».

Ірина Єфімова керівник «Поїхали з нами», АТП ФОП Єфімова І.В.

«Мене з дитинства виховували дуже самостійною, і у 28 років, коли я вже спробувала себе та набула досвіду у різних сферах, я почала бізнес у туризмі та відкрила свій перший офіс. Пізніше почала масштабування — через деякий час у нас вже було 4 офіси, і ми стали однією з найуспішніших агенцій України. Для мене тоді це був великий прорив.

Далі — пандемія, залишилося 3 офіси, але прибуток, незважаючи на це, лише тільки збільшився. Секрет? Ситуативний маркетинг та вміння вирішувати найскладніші ситуації з клієнтом.

Потім почалась повномасштабна війна, проте я розуміла, що в мене є обов‘язки перед моїми співробітниками та клієнтами. Я не могла так просто опустити руки! Тому ми, незважаючи на все, продовжили працювати. Скажу, що це, звичайно, складно морально, і не вся команда витримала такий тиск. Але зі мною залишилися найсильніші.

Одразу, з самого початку війни, ми активно працювали — волонтерили, інформували, допомагали з безкоштовним розміщенням, організовували евакуаційні рейси. Через декілька місяців почали роботу віддалено, а згодом вийшли в офіс і дуже цьому раділи — улюблена робота стала для нас розрадою.

Звичайно, не обійшлося без оптимізації, налаштування на новий лад і нові реалії та вимоги від туристів «без русні». Так і живемо, працюємо і радіємо і чекаємо на Перемогу! Слава Україні!»

Ольга Перчик керівник ТА «Рив’єра», місто Харків

«24 лютого для кожного українця світ змінився назавжди… Війна, яка здавалася якоюсь примарою, увійшла в наші життя.

Дорога, що для багатьох була пов’язана з мандрами, стала новою реальністю для мільйонів українців, які покинули свої домівки. Я не була винятком та на 3 довгих місяці покинула рідний Харків.

Допомога українцям з евакуацією до Болгарії — такими були перші бронювання з початку війни. Крім того, у групах нашої агенції допомагала інформаційно (до якої країни краще виїхати, які там умови перебування). З часом пішли запити на наземне обслуговування в різних країнах, екскурсійні тури з України, тури на море, індивідуальні тури з вильотом з інших країн.

Дуже приємно, коли пишуть туристи і хочуть підтримати. Значить, туризм живий!

На жаль, війна триває, але всі ми віримо в нашу перемогу. І, звісно, з кожного бронювання ми перераховуємо частку на допомогу ЗСУ, бо і без слів зрозуміло, як це зараз важливо».

Олеся Олійник керівник «Поїхали з нами», АТП ФОП Прохорова Л.А., місто Київ

«Мені довелося через війну виїхати з Києва 2-го березня… Їхали у бік Львова і, коли вже були в дорозі, друзі з Риги покликали до себе. 2 доби в поїздах, і ми в мирній Латвії, де не було сирен і бомбардувань. Місяць оформлення віз та допомоги. У Латвії, напевно, були найжорсткіші обмеження в період пандемії. Туризм просто застиг. У Ризі половина агенцій закрилася.

Але туризм мене все одно кликав, тож 2 дні походів по турагенціям і спілкування з туристичними менеджерами, і я, наповнившись атмосферою подорожей, написала резюме та мотиваційний лист і розіслала до 6 агенцій. Протягом тижня вийшла працювати на офіційну посаду менеджера з туризму в офіс “Atlantic Travel”. А зараз — уже пів року успішних продажів і повторних туристів. Системи бронювання відомі, CRM — латиською, але все вивчається.

З травня зайшов на ринок Балтії наш улюблений Join UP! І зайнявши свою нішу, набирає обертів, а я допомагаю бронюваннями. Навіть потрапила на презентацію зимових напрямків у найкращому ресторані Риги: як завжди Join UP! на висоті! Латвія тільки з березня зняла обмеження щодо ковіду, і туристи помчали в тури! Місцеві відзначають, що до ковіду навіть менше їздили. Тож далі — більше!»

Валерія Котляр директор агенції Join UP! у Кривому Розі на пр. Поштовому, 39

«Переживши COVID, я думала, що туризм вже ніщо не зламає і попереду його чекає процвітання та розвиток. Та почалася повномасштабна війна…

Коли їхала з міста, подумки попрощалася зі своїми офісами назавжди. Але коли зрозуміла, що життю нічого не загрожує, почала потроху думати, чим займатися далі. Про швидке повернення до туризму в класичному його розумінні навіть не мріяла. Та допомагала, як могла, інформаційно людям, що хотіли виїхати: на чому і куди краще, в якій країні які умови перебування, бронювала евакуаційні рейси тощо. Поступово почали надходити запити на відпочинок від людей, що опинилися за кордоном, а згодом і від тих, що залишилися. Так я усвідомила, що з туризмом мене не розлучить навіть війна, як і не зупинить справжніх любителем подорожувати.

Наразі працювати набагато важче, ніж до 24 лютого. Люди побоюються в принципі виїжджати на відпочинок, а якщо і наважуються, постає багато питань щодо того, як дістатись аеропорту, де переночувати в дорозі, в якій країні або готелі буде менше русні. Та хіба це завадить українським турагентам займатися тим, що ми любимо найбільше. Я і далі продовжую робити людей трохи щасливішими і хоч на деякий час дати їм можливість відчути себе в безпеці і відпочити від нашої страшної реальності.

Улітку вирішила поновити “дівочі тури”, які часто організовувала до війни. Виявилось, що зараз це стає ще більш актуальним, оскільки багатьом дівчатам не вистачає компанії для подорожі, а в компанії з турагентом і веселіше, і безпечніше. Тож першою моєю країною для відпочинку з початку війни стала Чорногорія. До аеропорту Кишинева доїхали на зручному трансфері і вже за 2 годині були в сонячному Тиваті.

На зиму планую зібрати дівчат у тур до Занзібару, куди також можна буде полетіти прямим рейсом з Кишинева. Отже, працюємо наскільки це можливо в нинішніх умовах, і я сподіваюсь, що дуже скоро будемо, як і раніше літати, на відпочинок з України».

Христина Кобаладзе керівник GalleryTour, місто Харків

«24 лютого змінило все в одну мить. Життя поділилося на «до» та «після». Але воно триває. Війна ще не закінчилася, але туризм продовжує працювати. Перші місяці були дуже важкими: ракети, літаки, бомби — усе як в страшному сні, але це відбувалося в нашій реальності — наш офіс розташований у самому серці міста, тому він був напівзруйнований з перших днів.

Але любов до туризму та подорожей перемогла все. Ми змогли зберегти нашу команду та продовжити працювати далі. Наразі ми не маємо офісу, проте працюємо онлайн. Ми працюємо, підтримуємо Україну, сплачуємо податки, маємо гарантії і знов з нашими партнерами відкриваємо нові напрямки, але з вильотами з Європи.

Кожен з нас чекає та вірить в те, що знов настане мир, ми всі повернемося додому. І ми знаємо, що любов до подорожей — це назавжди».

Ольга Луценко директор агенції Join UP! в Києві на вул. Велика Васильківська, 77-А

«Ні для кого не секрет, що з ескалацією бойових дій наша галузь практично зупинилася. Поставити свою роботу на паузу ми не могли, бо у нас багато туристів в той момент перебувало на відпочинку і їх потрібно було повертати додому або подовжувати проживання в тих країнах, де вони відпочивали. Менеджери завжди були на зв’язку та працювали дистанційно, поступово вивчали нові напрямки та правила перетину кордону різних країн.

З квітня вже стали потроху з’являтися нові запити. Дуже складно нам далося рішення відкрити офіс онлайн, але ми це зробили і зовсім не шкодуємо. На сьогоднішній день і фізичний офіс відкритий. Дуже вдячні ЗСУ, що у нас є можливість працювати та відправляти людей на емоційне перезавантаження, платити податки, оренду офісу та заробітну плату співробітникам.

Оскільки ми в Києві, то 90% турів продаємо з вильотом з Кишинева, і тільки 10% — це готелі або вильоти з Європи. Нашим туристам зручно вилітати з Кишинева, а ми зі свого боку пропонуємо їм додаткову послугу — трансфер до аеропорту.

Україна обов’язково переможе і ми повернемося до нашої звичної роботи, але зараз нам просто життєво необхідно підлаштуватися під нові реалії туризму, щоб зберегти робочі місця».

Катерина Стерпул директор агенції Join UP! у Кропивницькому на вул. Шевченка, 17/20

«Чи могли ми повірити в те, що 24.02.2022 розгорнеться повномасштабна війна? Звичайно, що ні! Екзотичні напрямки в розпалі — Єгипет, Домінікана, Занзібар… Скрізь наші туристи!

Менеджери в офісах оформлюють раннє бронювання, викупають квитки і готуються до найшаленішего літнього сезону… Яким він по суті і став, але не через запланований потік туристів та кількість продажів, а через війну та її наслідки…

У березні більшість турагентів роз’їхалася по Європі, ми були розгублені та не розуміли що буде далі… Туристи розділились на 2 типи: ті, хто хоче повернути кошти, і ті, кому потрібно допомогти виїхати з України. Закрите небо додало неабияких складнощів… Улітку, коли вже люди трохи звикли до ситуації в країні, ми відправляли жінок з дітьми на відпочинок на море з найближчих працюючих аеропортів, здебільшого з Кишинева. Але такої роботи, як раніше, не було. Зараз вже осінь. І, озираючись назад, можемо лише подякувати Богу, що вистояли весну і літо без втрат!

Наші два офіси в Кропивницькому працюють за тими ж адресами. Менеджери потроху повертаються до роботи. Сподіваємось, що скоро і вся країна повернеться до звичного життя. Мирного та відкритого неба всім нам!»

Brave enough to be Ukrainian travel agent* — тепер наше спільне кредо, яке ми вам хочемо нагадати у Всесвітній день туризму. І з якими б труднощами ви не стикалися, просто нагадуйте собі цю фразу.

---

*Brave enough to be Ukrainian travel agent – тут і скрізь по тексту переклад з англійської – “бути достатньо сміливим, щоб бути українським туристичним агентом”.