Адаптація до змін – приймаємо виклик і розвиваємося

Ми з вами живемо у період, коли світ змінюється інтенсивніше, ніж будь-коли. І саме від нас залежить, наскільки швидко ми зможемо бігти за цими змінами та адаптуватися до них. Особливо, коли стаються події такого масштабу, як війна, і щодня доводиться переживати стрес та випробування.

Яка у вас перша реакція? Завмерти, сховатися, нічого не робити, перечекати, поки все повернеться на свої місця? Але ж зміни – це каталізатор розвитку, тому потрібно приймати виклик і адаптуватися. Адже чим більше ми пручаємося, вдаємо, що все так, як і було раніше, тим більше часу втрачаємо.

Щоб надихнути і підтримати вас у цей буремний сповнений невизначеності час, команда Join UP! запитала у професіонала, як не боятися змін, а використовувати їх, як трамплін для росту.

Катерина Сайковська сертифікований ICF коуч Instagram

Навіть якщо нам здається, що ми не часто щось змінюємо, не любимо і не прагнемо цього, все одно важливо усвідомити: зміни – це наша природа, те, що відбувається з нами постійно, на біологічному та психологічному рівні. І це якраз про розвиток, який неможливий у статиці.

Адже й щоб підтримувати у чомусь стабільність, треба змінюватись. Щоб так само добре почуватися, треба регулярно переглядати раціон харчування та спосіб життя залежно від віку та сезону; для підтримання стабільної здорової атмосфери у парі чи родині потрібно спільно зростати у стосунках. Хочеться постійно мати багато вдячних туристів і прибутковий бізнес? Це можливо, лише якщо стежити за потребами ринку та трендами і модифікувати продукт та підходи відповідно до того, що зараз актуально.

Кожен по-різному може ставитися до змін, але вони невідворотні та необхідні, щоб розвиватися. Тому неважливо, гарні вони чи погані, хочемо ми їх чи ні, необхідно виховувати в собі адаптивність. Навіщо?

• По-перше, вона допомагає знизити страх і тривогу. Нам легше йти за своїми цілями і досягти змін на краще.
• По-друге, коли трапляються непередбачувані, небажані зміни, ми більш успішно з ними справляємося і повертаємося до звичного ритму життя.

Тож як розвивати адаптивність?

Правило №1. Усвідомленість

Це про прийняття змін, розуміння їхньої природи та необхідності адаптації, щоб повертатися до стану спокою, до власних пріоритетів та цінностей, якою б не була ситуація. Бо для них зміни неважливі. Коли ми адаптивні, то рухаємося відповідно до своїх цілей, можемо швидше повернутися до планування власного життя, віднаходити та створювати нові сенси, виходячи з того, що для нас важливо, а не з обставин.

Щоб бути усвідомленим, треба завжди підтримувати прозорий діалог із собою. Це важко робити в бурхливому темпі великого міста, з великими навантаженнями. У віці 14-20 років усвідомленість людини дуже сильно знижується через ритм життя та постійний інформаційний потік. Нам потрібен час і нові інструменти для її налаштування.

Базові стовпи усвідомленості:

• діалог з собою;
• повноцінний здоровий сон;
• порядок та розклад;
• допомога психолога або ведення щоденника.

Як підсилити усвідомленість? Ось кілька дієвих інструментів:

	Кращі новини завжди в лісі. Не варто постійно моніторити інформаційні канали, дивитися виступи експертів, зациклюватися на новинах. Звісно, ми не можемо і не маємо від них відмовлятися, але варто контролювати час споживання, періодичність. Перемикайтеся на те, що дає вам життєву енергію: прогулянку в лісі чи парку, чаювання, спокійне читання, ванну, що розслаблює.
	Вдих-видих. У найскладнішій ситуації треба дихати. Це підсилює усвідомленість, заспокоює, підвищує нашу адаптивність. Зламався автобус з вашими туристами, і всі вам телефонують? Подихайте, це допоможе повернути ясність думок і вибудувати план дій без додаткової паніки та стресу.
	Чесне спілкування. Це не тільки про внутрішній діалог, а і про зовнішній. Багато спілкування може виснажувати, тому важливо говорити та слухати, коли хочеться і є ресурс. Учитися висловлюватися коротко, але змістовно та встановлювати рамки спілкування. Контролювати себе, щоб не навантажувати і не забирати час у інших.
	Повноцінний відпочинок. Важливо розуміти, що для вас є відпочинком, розрізняти його фізичні, емоційні й ментальні види та поєднувати їх. Наприклад спортзал, фізично й емоційно – не відпочинок, адже в організмі підвищується кортизол і адреналін, але водночас спорт класно розвантажує думки. Довга прогулянка емоційно – відпочинок, фізично – навантаження; читати книгу – ментально це робота. Повноцінний відпочинок має стосуватися всіх органів та систем. Це може бути медитація, спокійне сидіння на природі, повільна прогулянка без спілкування.

Правило №2. Планування

План – це про повагу до себе, наслідок усвідомленості та порядку й те, що знижує стрес. У випадку неочікуваних змін звичка планувати допомагає швидше збудувати нову структуру та ефективніше адаптуватися.

Так, в українських реаліях щось продумувати заздалегідь може здатися складним і таким, що не має сенсу, але ж планувати можна по-різному. Наприклад, лише важливі події чи зустрічі, робити начерки на вихідні. Але добре в думках мати образ майбутнього. Адже, що б не доводилося переживати, бачення себе здоровою, успішною людиною, яка зустрічає старість в улюбленому місці в оточенні близьких людей, спонукатиме зараз приймати рішення, які слугуватимуть цьому образу майбутнього.

Підтримка – це не порада, а простір, де можна просто бути, це чуттєвість до іншого і можливість попросити бути чуттєвим до себе. Важливо вміти просити про підтримку і не менш важливо її давати. Підтримуйте зв’язок з друзями, навіть якщо вони далеко і, хоч в дорослому віці це складно, шукайте нове середовище і нові контакти.

Звісно, друзі не мають бути “контейнером для наших переживань”, тому робота з психологом – теж екологічний вид підтримки.

Знаходьте більше приємного в житті та діліться ним з тими, хто вас оточує, з клієнтами. Це те, що точно покращить ваші відносини. Приводи для радості є всюди, їх треба просто помічати: сонячний ранок, смачна кава з шоколадкою, розквітають перші квіти на деревах… Які б не були важкі часи, не соромтеся і не стримуйте себе, радістю можна і треба ділитися. Це нас підсилює і допомагає переживати будь-які зміни.

Ми можемо просто відчувати вдячність, а можемо працювати з нею, щоб відчути себе ще краще і подарувати приємні емоції іншим. Як? Пропоную кілька практик:

Постійна фіксація

Записуєте або проговорюйте 4 вдячності кожного дня, і зауважуйте, яку цінність ви ними підсилюєте:

	2 собі;
	1 іншій людині;
	1 своєму тілу.

Ця практика накопичувальна і дарує зміни у відчутті радості та самого життя.

Здебільшого комунікація та поведінка ділиться на агресивну (коли хтось зверху дає вказівки, щось пропонує, має якусь проактивність) та позицію підлеглого (той хто, підлаштовується, шукає компроміс, способи усім догодити, тривожиться). А те, що між ними – золота середина – це і є асертивність. Вона вчить нас спілкуватися чесно, лишаючи собі власні ресурси, виховує прозорість та спокій.

Коли ми асертивні, ми завжди лишаємося собі добрим другом, а добрий друг поряд – це можливість пережити будь-які зміни.

Зміни завжди потребують проактивності, реакції. Якщо контекст став іншим, це сигнал скористатися новими можливостями. Ставте собі питання на всіх рівнях щодня: “Як я можу це покращити?” і потрібні перетворення обов’язково відбудуться.