Сергій Дідковський: Немає нічого крутішого в подорожі, ніж коли реальність перевершує очікування

Як живе людина, в якої робота пов’язана з мандрами та походами в ресторани?

Чи цікаво людині, яка була ну в дуже багатьох країнах відпочивати в Україні і де саме? Які заклади неодмінно треба додати у свій must visit? На наші питання відповідає:

Сергій Дідковський PR-стратег, СМО Seadora та Co-Owner в «Ресторанские» @didkovsky

Будь-яка подорож має дві складові: емоційну та раціональну. Емоційна складається з бажання побувати в конкретній місцевості, щось побачити, подихати якимось іншим повітрям і отримати нові відчуття. Раціональна – це квиток, місце проживання і потенційні витрати на перебування у цьому місці.

Емоційне у мене завжди передує раціональному. Тобто я спочатку відчуваю потребу побувати в якомусь місті чи регіоні, а потім надягаю це бажання на зручність логістики, вартість перельоту і перебування у цьому місці. Але я не купую квиток імпульсивно. Ми з дружиною все плануємо заздалегідь. І звертаємо увагу на ціну. В ідеалі – планувати всі поїздки хоча б за 6 місяців. Як мінімум, це зручно в контексті планування своєї завантаженості взагалі. Адже крім поїздок і подорожей є й робота, й поточні побутові завдання.

Проблеми з логістикою були. Щойно зупинилися пасажирські авіаперевезення, ми змушені були перейти на вантажні. З вантажними складніше, бо їх кількісно менше, а значить доводиться вигадувати нові методи вирішення завдань.

Наша риба і морепродукти завжди літають в пасажирських літаках у спеціальних упаковках з дотриманням температурного режиму. Чим більше маршрутів, тим ширший асортимент, тим гнучкіший процес доставки. Вантажних рейсів в Україну менше, варіантів міст відправки теж не так багато, як для пасажирських рейсів.

Тому логістика ускладнилася. Додалися всілякі авіахаби, в яких наші логісти стикують різні рейси, щоб риба і морепродукти в результаті долетіли за необхідні 2-3 дні після вилову. Проте труднощі нас загартовують і дають новий досвід.

Завжди подорожуємо разом. Зазвичай маршрути, місце проживання і всілякі тонкощі подорожі вибирає моя дружина. Але ми з нею завжди в усьому сходимося, тому всі потенційні проблеми в плануванні та здійсненні подорожей множаться на нуль.

Це цілий процес. Оскільки ми дивимося безліч сайтів, додатків та акаунтів в соціальних мережах, присвячених ресторанному бізнесу, то процес вибору полягає у відповіді на питання «Куди потрібно піти в першу чергу?».

Якщо ми летимо в Копенгаген, то збираємо з Інтернету всю інформацію про громадське харчування в цьому місті. Відразу точно знаємо місця, куди потрібно піти. Наприклад, в Копенгагені є ресторан «Geranium» з трьома зірками «Мішлен» і шефом світового рівня Кофоедом. Ми туди обов’язково йдемо, тому що знаємо про ресторан і шефа. Пишемо їм, бронюємо стіл, приходимо. Або в тому ж Копенгагені є відомі виробники крафтового пива Mikkeller і TO OL. Якщо вони там є, значить у них є свої бари і tap house. Отже, ми до них ідемо.

І так з кожним містом. Перед його відвідуванням ми вже точно знаємо, куди нам потрібно піти. У дрібницях допомагають Google Maps, Yelp, Resy, The Fork, Zomato. Суто для вивчення відгуків.

Дуже складно вибрати три, але нехай будуть такі:

• Лісабон – «Сervejaria Ramiro». Тут ви стоїте в черзі за максимально свіжими морепродуктами. У цьому ресторані немає інтер’єру, всередині дуже шумно і приголомшливий вибір морепродуктів.
• Таорміна – «La Capinera». Запаморочливий морський пейзаж, білі скатертини, мішленівський сервіс і, звичайно ж, морепродукти.
• Нью-Йорк – «Village Yokocho». Японський ресторанчик, в якому подають якіторі та сашимі. Я не був в Японії, і до цього ресторану я ніколи не їв якіторі та сашимі. Напевно, в Японії їх готують так само.
• Ну, і давайте четвертий – це згадуваний вище «Geranium», в якому суп нам подавав сам Кофоед.
• Але як без п’ятого? Це єдиний ресторан з трьома зірками в Римі – «La Pergola».
• Тоді давайте вже додамо шостий – ринок у Валенсії, на якому можна купити все: від креветок і лангустів до крафтового пива і сотень видів сиру.
• Будете в Нью-Йорку, обов’язково зайдіть в крафтову пивну «Torst», а в Копенгагені – у «Brus» (вони є у списку «Мішлен»).

Був в Одесі до карантину і в перший день карантину. Але раджу поїздити по менш мейнстрімних містах, в яких є на що подивитися. Наприклад, їдьте до Тернополя. Будете приємно здивовані. Досліджуйте Київську область. Трипілля, околиці Василькова, Київське море самі себе не подивляться. Вивчайте Закарпаття, їжте торти в Мукачево, чорницю біля Шипота. Так, в Україні є що робити.

Є з чого вибирати.

Від поїздки в П’ємонт, де ми мали жити на віллі, їздити в Турин в один з найстаріших ресторанів міста на центральній площі.

Коли спекотно, коли холодно і коли довго несуть пиво.

На жаль, таких не було.

Сєвєродонецьк. 30 годин в поїзді за дві доби – це перебір. Але кожному досвідченому мандрівникові раджу. Щоб відчути контраст і зрозуміти, що світ – це не тільки казковий Балі, а Україна – не тільки Одеса.

Коли реальність перевершує очікування. І з дружиною бути круто.