Сетджеттінг по-українськи: мандруємо місцями зйомок культових фільмів

Частина 1

Тренд сетджеттінгу — не новий, але з розквітом платформ типу Netflix ще більше набирає обертів. Уже говорять про “ефект Білого Лотоса”, коли всі масово захотіли в ті місця, де знімався серіал. Інтернетом ширяться гайди на кшталт “Слідами Джеймса Бонда”. І, певно, навіть ті, хто не був у Тунісі, в курсі, що місцевий маст-візіт — пустеля, де залишились декорації зі зйомок планети Татуїн із “Зоряних війн”.  

Тицяйте локації на карті та плануйте свій кіномаршрут

“Вулкан”, Роман Бондарчук (2018 рік, 106 хв)

“Вулкан” — повнометражний дебют Романа Бондарчука про перекладача ОБСЄ Лукаса, який неочікувано застряг у степах українського півдня. Одразу маленький спойлер — жодного справжнього вулкана у стрічці немає, це метафора щодо ситуації в Україні після анексії Криму та внутрішньої трансформації героя. До речі, Лукаса у фільмі грає непрофесійний актор — давній приятель режисера відомий звукорежисер Сергій Степанський.

“Вулкан” був представлений на понад 40 міжнародних кінофестивалях, зокрема у Німеччині, Канаді, Швейцарії, Польщі, Туреччині. І отримав кілька престижних нагород.

Локації з фільму:

• Пам’ятник кавуну. З чим насамперед асоціюється Херсонщина? Ну, звісно — з кавунами. Не дарма минулого року місцевий кавун навіть отримав географічне зазначення. А монумент “Дари Херсонщини” — уже 37 років вірний орієнтир та символ регіону. До слова, це перший і найбільший пам’ятник кавуну в Україні.
• Селище Червоний маяк. Це його вулиці стали декораціями для сцен розмови Лукаса з Вовою після продажу годинника та після звільнення Лукаса із СІЗО. Зараз дивлячись на стан села після майже року російської окупації, складно повірити, що ще на початку 20 століття тут був розташований другий за багатством монастир на території України — Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир — якому належали десятки тисяч гектарів полів і на який працювали тисячі робітників.  
• Берислав. Околиці міста стали візуальним фоном для багатьох кадрів у “Вулкані”. Наприклад, пам’ятаєте той атмосферний пейзаж з капличкою та стародавніми хрестами на пагорбах, де прокидаються Марушка та Лукас? Це знімали в західній частині Берислава біля меморіалу Кримської війни.

“Тіні забутих предків”, Сергій Параджанов (1964 рік, 98 хв)

Напередодні сторіччя з дня народження Михайла Коцюбинського кіностудія імені Довженка замовила екранізацію його твору “Тіні забутих предків”. Так почалася історія одного з найзнаковіших фільмів в Україні. За роботу взявся зірковий тандем (хоч і не завжди вони працювали у гармонії): Сергій Параджанов і Юрій Іллєнко, який вперше в радянському кіно використовував ручну камеру. Головні ролі Івана та Марічки виконали Іван Миколайчук та Лариса Кадочникова.

• За перший рік прокату фільм переглянули 8,5 млн глядачів. 
• Фільм завоював 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у двадцять одній країні та увійшов до “Книги рекордів Гіннеса”. 
• Гарвардський університет додав стрічку до списку обов'язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.  
• Національний центр кінематографії Франції вніс “Тіні забутих предків” до списку “100 найкращих фільмів в історії людства”.

Локації з фільму:

• Хата-гражда у Криворівні. Саме вона стала прототипом Іванової хати. На момент зйомок вона була найстарішою в селі (близько 170 років), тому Параджанов вибрав її, щоб підкреслити бідність Іванової родини. А сцени весілля та подружнього життя Івана знімали вже в сусідній хаті. Зараз у відреставрованій хаті-гражді відкрили музей, де можна почути історію зйомок та побачити артефакти з культового фільму.
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні. Насправді, спочатку кадрів з нею у фільмі було більше, але кіночиновники, які приймали фільм, вирішили, що вона занадто пишно оздоблена і назвали сцени весілля звідти релігійною пропагандою. Тож Параджанов змушений був їх перезнімати серед декорацій на кіностудії ім. Довженка. А у кінцевій версії фільму лишили тільки зовнішній вигляд церкви у Криворівні.
• Водоспад “Пробій” у Яремче. Так, це в його бурхливих водах за сюжетом тоне Марічка. І тут і справді досить небезпечно, адже це один із найповноводніших водоспадів Карпат з дуже сильною течією.

“Люксембург, Люксембург” Антоніо Лукіч, (2022 рік, 110 хв)

“Люксембург, Люксембург” — друга повнометражна робота Антоніо Лукіча із зірковими близнюками Рамілем та Амілем Насіровими з “Курган і Agregat” у головній ролі.

Стрічка розповідає про двох братів-близнюків, які вирушають на пошуки батька, що покинув їх у дитинстві, а зараз доживає останні дні в Люксембурзі. Але за простою комедійною історією — роздуми про пам'ять, самоідентифікацію і проблему зростання дітей без батьків. І все це суперживою мовою з вкрапленнями полтавського суржика та сленгу.

За місяць прокату в Україні картина зібрала майже 30 мільйонів гривень, увійшовши до десятки найкасовіших українських фільмів часів незалежності. Зйомки стрічки “Люксембург, Люксембург” відбувалися у 2021 році в Лубнах Полтавської області, у Києві, на справжньому поліцейському полігоні, та в Люксембурзі.

Місця з фільму:

• Автовокзал Лубни. Це одна з найперших локацій, що з’являється у фільмі, коли маленький Вася біжить шукати батька, щоб “визволити” брата з потяга. На цьому рятівному маршруті в кадрах ще бачимо місцевий ринок та залізничну станцію.
• Центральний парк культури і відпочинку. Саме тут у фільмі урочисто шикуються лубенські поліцейські, серед яких і вже дорослий Коля.  

“Памфір”, Дмитро Сухолиткий-Собчук (2022 рік, 102 хв)

“Памфір” — повнометражний дебют режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука, що став однією з найгучніших українських кінопремʼєр останніх років. Стрічка отримала головний приз міжнародного кінофестивалю у Каїрі, гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість”, стала учасницею багатьох міжнародних кінофестивалів та потрапила до списку найкращих фільмів 2023 року за версією британського “The Guardian”.

“Памфір” — історія про колишнього контрабандиста, який хоче жити чесно, але через нещасний випадок із сином змушений повернутися до кримінального минулого. Події відбуваються напередодні Маланки. Щоб максимально передати традиції та атмосферу карнавалу, Дмитро Сухолиткий-Собчук особисто досліджував обряди, спілкувався з мешканцями Буковини, актори кілька місяців жили в місцевих селах, а Соломія Кирилова (дружина Памфіра) навіть стажувалася на локальному заводі.  

Загалом у фільмі близько 25 локацій у 15 селах вздовж кордону з Румунією. Усі кадри були зняті в реальних місцях, але більшість із них була повністю оброблена та перефарбована.

Локації з фільму:

• Буковинська фабрика гнутоклеєних деталей ЛАМЕЛЬ. Саме тут за сюжетом працювала Олена, дружина Памфіра. 

“Довбуш”, Олесь Санін (2023 рік, 120 хв)

Історико-пригодницький фільм про легендарного карпатського опришка Олексу Довбуша, якого називають українським Робін Гудом. Події відбуваються у Карпатах у 18 столітті, коли гуцульське населення бореться проти польської шляхти та імперського гніту. Головні герої — брати, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками, а згодом у пошуках помсти панам — і ворогами один одному.

Над зйомками фільму працювала команда з 3 000 людей, під стрічку пошили понад 1 000 костюмів і збудували з нуля фортецю під Києвом. Недивно, що він став одним із найдорожчих українських фільмів з бюджетом 120 млн грн.

Локації з фільму:

• Церква Святого Юра. У церкві та біля неї знімали чимало сцен для “Довбуша”. Наприклад, саме тут княгиня Яблонська отримує пропозицію віддати росіянам свої землі в обмін на гроші, щоб підкупити військо та стати королевою.
• Дрогобицька солеварня. Одне із найстаріших діючих підприємств у Східній Європі для фільму перетворилося на “кабінет” лихваря, якого пограбували опришки. 
• Львівська каплиця Боїмів. Саме під нею княгиня Яблонська сідає в карету після підписання угоди. 
• Печера Вертеба. На час зйомок фільму печерою Довбуша стала одна з найбільших печер Поділля — Вертеба. Усі “підземні” кадри знімалися там.
• Свірзький замок. Саме цю середньовічну фортецю знімальна команда вибрала як резиденцію княгині Яблонської. І під час перегляду можна роздивитися стіни і подвір’я замку з найрізноманітніших ракурсів.
• Збаразький замок. Подвір’я Збаразького замку стало головною декорацією для сцени страти ніби-то Олекси Довбуша. До речі, зараз тут облаштували кілька музеїв та зал для івентів. Маст-візіт не тільки для сет-джеттерів, а і для всіх фанатів історії та ренесансної атмосфери.
• Фортеця у Кам’янці-Подільському. У фільмі вона грала роль замку на кордоні з Волощиною, куди за сюжетом втік Іван Довбуш. І там же відбувається фінальна сутичка між опришками та польською шляхтою, під час якої Олекса вбиває Пшелуського. 
• Чемегівський каньйон. Саме тут, після втечі з ув’язнення, Олекса зустрів самітника Ізраїля. До речі, його роль у фільмі зіграв справжній нащадок того відлюдника.
• Скелі Довбуша в урочищі Бубнище. Усі кадри з Олексою на кам’яних вершинах знімалися на автентичній локації — власне, Скелях Довбуша, де також фільмували сцени боїв опришків із солдатами. З цим місцем пов’язують багато історій та легенд з найрізноманітніших епох. Ну а які прекрасні звідти відкриваються краєвиди, ви й самі бачили у фільмі.
• Свидовецький хребет. Попри те, що Олексу Довбуша називали “господарем Чорногори”, у фільмі ми бачимо панорами саме Свидовецького хребта. Недалеко від озера Герешаска, у гірській долині, звели автентичну восьмикутну колибу, а поруч — сироварню. Після зйомок її вирішили не розбирати і тепер вона слугує локацією для фотосетів туристів.