Про країну

Азербайджан, держава на перетині Південно-східної Європи та Західної Азії, межує: на півночі – з Росією, на північному заході – з Грузією, на півдні – з Іраном, на заході – з Вірменією, а на крайньому південному заході – з Туреччиною. На сході омивається водами Каспійського моря. На території Азербайджану можна побачити всі види рельєфу: і гори, і низовини, і рівнини, і западини. Приблизно половина території Азербайджану зайнята горами: на півночі – це хребет Великого Кавказу, на південному заході – хребет Малого Кавказу. Найвища точка країни – гора Базардюзю на Головному, або Вододільному, хребті (4 466 м). У середній частині країни розкинулася Куро-Араксинська низовина, на південному сході – Ленкоранська низовина. Надра країни багаті на нафту та залізну руду.

Культура

Колоритна національна культура Азербайджану

Розвиток культури на території Азербайджану тісно пов’язаний з його насиченою політичними і військовими потрясіннями історію і географічним положенням на шляхах, що з’єднували Схід з Заходом. Тож культура Азербайджану, що йде корінням у глибину віків, увібрала в себе кращі традиції Сходу і Заходу. Збереглося багато різних джерел, що розповідають про давні періоди культури Азербайджану, існують ранні зразки усного поетичного мистецтва. Найцінніші записи збирачів фольклору, етнографічні матеріали, ілюстрації сучасних художників відводять нас в захоплюючий світ найдавніших культів – поетичних заклинань, театралізованих ігор, барвистих ритуальних танців, мудрих і наївних казок, що ввібрав тотемічні та історико-міфологічні мотиви. Надзвичайно цікавою для туристів є азербайджанська архітектура.

.

Традиції

Національні традиції Азербайджану

Азербайджан – країна, де свято дотримуються багатовікових національних традицій. Традиції супроводжують азербайджанців з моменту народження і протягом усього життя: сватання, народження дітей, свят, збору врожаю тощо. Багаті й цікаві традиції Азербайджану втілені в гостинності його народу, його культурі, стародавніх віруваннях, національному одязі, народних гуляннях і розвагах.

У традиціях Азербайджану відображені елементи і культи різних вірувань, що існували на його території. Сьогодні багато дбайливо збережених національних традицій можна спостерігати в ході театралізованих вистав на народних святах або на урочистостях на честь зустрічі почесних гостей.

Кулінарія

Азербайджанська кухня

Кухня Азербайджану, як частина традицій її народу, є однією з найцікавіших в країнах Закавказзя, вона цілком заслужено є неймовірно популярною в усьому світі.

Азербайджанська кухня досить сильно відрізняється від вірменської та грузинської кухні. Сповідуючи іслам, а так само внаслідок тісних історичних і культурних зв’язків з арабо-перським і тюркським світом, азербайджанці в своєму харчуванні дотримуються певних традицій, що відрізняються від традицій їхніх сусідів. В цілому ж, на формування національної кухні Азербайджану безпосередній вплив мав процес культурного обміну з арабами, персами, індійцями, китайцями, кавказцями, закавказькими і тюркськими народами. Передумовою цього культурного обміну стало сплетіння найважливіших торгових (наприклад, Великого шовкового шляху) і військових шляхів на території Азербайджану. Від індійців і китайців до азербайджанців прийшов чай, а від арабів – кава. Сьогодні в азербайджанській традиції можна побачити вельми виразні сліди слов’ян. Повсюди в цій країні поширені такі страви, як щі, борщ, млинці з м’ясом, м’ясні салати.

Страви азербайджанської кухні відрізняються високими смаковими якостями. А домагаються кулінари такого ефекту завдяки використанню спецій і різноманітної зелені: кориці, гвоздики, кропу, перцю, петрушки, шафрану, м’яти, барбарису, кінзи, кмину та іншої. Зелень тут часто подають як окрему страву.

Титул традиційної святкової страви в Азербайджані, безумовно, має плов. Основним компонентом для його приготування є рис. Азербайджанський плов буває декількох різновидів, однак готується суворо за певною схемою – усі компоненти готують окремо. Оскільки рис є основою плову, то від якості його приготування залежить смак всієї страви. Необхідно використовувати лише певні сорти рису і під час варіння стежити, щоб він не склеївся, а лише злегка і рівномірно набряк. Оскільки азербайджанський плов складається з трьох частин, то і їсти його треба особливим чином – м’ясо заїдати рисом, а потім –  пряною травою.

З м’ясних продуктів зазвичай перевагу віддають баранині, а використання свинини заборонено ісламської традицією. Особливо тут популярні страви з рубленого м’яса. На гарнір до м’ясних страв подають рис і овочі. Використовується, в основному, м’ясо молодих ягнят. Також доволі широко вживається і телятина. Молоде м’ясо використовують в перших і других стравах, для приготування холодних закусок і борошняних виробів. Традиційно м’ясні страви заправляють каштанами, курагою, кишмишем і зеленню.

Дуже рідко в Азербайджані готують салати.

Варто відзначити, що азербайджанці в досить обмежених кількостях вживають сіль. Тут м’ясо краще їсти або зовсім не солоним, або надати йому кислуватого смаку за допомогою соків граната або аличі.

Деякі страви азербайджанської кухні готуються в спеціальному посуді. Наприклад, суп піті – в пітішницях, плов – в казанах, особливих котлах з потовщеним дном і спеціальними кришками, аби зберегти жар, для того щоб плов «випрівав» рівномірно. Для приготування шашлику і люля-кебабу використовують різні шпажки, для перших страв – чашки-каса, для тушкування м’яса – невеликі каструльки тощо.

В Азербайджані досі збереглася традиція їсти руками. Тут в народі кажуть, що пальці відчувають смак їжі. Це пов’язано з тим, що кінчики пальців людини дуже чутливі і здатні відправити їжу в рот при такій температурі, коли смак їжі буде найкращим. Крім того, металеві виделки, ложки, ножі, на думку азербайджанців, порушують смакову композицію страви.

Ринки

Ринки

Яшил Базар або Зелений ринок Баку – найбільший в місті. І ви його точно не оминете, якщо захочете поласувати азербайджанськими смаколиками, тому що їх навряд чи можна зустріти в місцевих магазинах і супермаркетах.
На Яшил Базар приходять не тільки закупитися свіжими продуктами агровиробництва, а й ознайомитися з культурою та місцевим населенням, трохи пожартувати, багато чого скуштувати, наробити портретів усміхнених продавців і натюрмортів красивих прилавків.

Як радять самі бакинці, краще йти на ринок вранці, щоб купити найкращі і найсвіжіші продукти. Звичайно, якщо ви не любите натовп і йдете на ринок тільки подивитися, то після обіду – саме те!