Країна, щедро обдарована природою

Маленька держава, населення якої всього близько 5 мільйонів чоловік, може багато чим похвалитися. Братиславський Град, Михальська Вежа, Набережна річки Дунай, Собор Святого Мартина, готичний замок Девін – цей перелік можна продовжувати до нескінченності. Ця територія в якихось 49 тисяч кілометрів містить в собі багато цікавого і незвичайного. У Словаччині постаралися не тільки люди, які протягом багатьох десятиліть створювали тут нові архітектурні форми, пам’ятники, театри та інші культурні пам’ятки, тут постаралася сама природа! У країни дуже вдале розташування – з одного боку вона оточена красивим і величним ланцюгом Карпатських гір. На південь від Карпат переважають височини, розділені родючими долинами, по яких в Дунай впадають численні річки. Тому тут так добре і затишно будь якої пори року.

Високі Татри – гордість Словаччини

У Словаччині все красиво, але є місця, які просто зачаровують своїм виглядом і змушують серце битися частіше. Одне з них – це безсумнівно Високі Татри, які вважаються найвищою частиною Татр і всіх Карпат. Найвища їхня точка – гора Герлаховський Штит, 2655 метрів! Тут є і озера, і водоспади, і заповідники. А ще саме тут побудовані дві головні астрономічні обсерваторії Словаччини: Скалнате Плесо і Ломницький Штіт. А ще тут є просто приголомшливе озеро, яке називається Морське Око. Ось так, гуляючи заповідними зонами та споглядаючи чудові пейзажі і дзюркотливі водоспади, ви зможете помилуватися ще й зірками та іншими планетами! Хіба це не буде подвійною подорожжю? До речі, у Високих Татрах розташоване всього лише одне місто, і як, ви думаєте, воно називається? Високі Татри!

Словаки – емоційний народ

Емоції супроводжують їхні успіхи, сумні і радісні події, розчарування. Вони щирі, доброзичливі, відверті, сердечні, гостинні, але іноді похмурі. Цим вони відрізняються від народів, що їх оточують. Проте врешті-решт перемагає їхня сердечність і довірливість. Словаки вміють глибоко відчути радість і печаль своїх гостей і співпереживати їм. Словаччина може похвалитися спритними і творчими людьми, яким вдалося досягти успіху, а також успішними інноваційними фірмами і проектами, які завоювали повагу вельми вимогливого міжнародного ринку. Місцеві мешканці зайняли своє місце в науці, культурі та спорті. З відкриттями всесвітнього значення пов’язані імена Йозефа Максиміліана Петцваля (винахідник фотооб’єктива), Йозефа Мургаша (винахідник бездротового телеграфу), Яна Багіля (винахідник вертольота), Штефана Баничі (винахідник парашута), Аурела Стодоли (основоположник теорії парових і газових турбін), Івана Олександра Геттінгена (одного з винахідників GPS) і багатьох інших видатних осіб. У царині культури країну основоположник поп-арту Енді Уорхол, відомі десятки імен знаменитих совацьких оперних співаків, художників, фотографів, спортсменів.

Неповторна словацька кухня

У Словаччині є три основних правила приготування їжі: вона має бути простою, смачною і корисною. Нам здається, це просто ідеальне поєднання для будь-якої людини. Тож, якщо хочете харчуватися саме за такою приємною формулою, швидше вирушайте в Словаччину! У словацькій кухні вам часто зустрічатиметься м’ясо в різних комбінаціях. Особливо часто – страви з курятини і свинини. Свинина в пиві, в винному соусі, з різними добавками і гарнірами. Різні чудові рибні страви, які сподобаються навіть тим, хто зазвичай байдужий до риби. Тут дуже полюбляють різні супи, яких місцева кухня пропонує безліч: грибні, овочеві, часникові, м’ясні. Національним блюдом є халушкі з додаванням словацької бринзи. Один з найпопулярніших кулінарних виробів – спішська похутька. Це дуже смачний гуляш з печерицями. Той, хто не проти посмакувати після смачного обіду добрим десертом, точно оцінить фруктові кнедлики, які готують з великої кількості ягід або фруктів.

Бойницький замок

Сьогодні цей замок – один з найбільш відвідуваних музеїв Словаччини і входить в список національних пам’яток культури. Але не так вже й давно в цьому місці відбувалися загадкові та дивовижні події, в замку вирувало життя і постійно відбувалося щось цікаве. Замок протягом століть переходив з рук в руки, а одним з його власників був знаменитий король Матяш Гуняді, якого всі називали Корвін (ворон), що дуже любив прохолоджуватися в тіні високих дерев, які й досі ростуть навколо замку. Розглядаючи замок, важко не помітити його романтичний стиль. Ці чуттєві нотки з’явилися в ньому через кохання останнього власника – графа Яна Франтішека Палфі. Він сподівався, що його кохана разом з ним житиме в цьому прекрасному замку після їхнього весілля, проте дівчина, яка була родом з Франції, не захотіла жити в Словаччині, дуже сумуючи за батьківщиною. І це далеко не все історії, які зберігає ця дивовижна споруда.

Музей Енді Ворхола

Звичайно, етнічно Енді Ворхол – українець, і його родина жила на українських землях, які зараз належать Словаччині. Але саме в місті Медзилаборце розташований його музей. Навіть ті люди, які не цікавляться мистецтвом, знають ім’я цього художника, який відкрив світові новий напрямок – поп-арт. Саме він вплинув на таких художників, як Дем’єн Херст, Джефф Кунс, Франческо Веццолі, і саме він допоміг реалізуватися Жану-Мішелю Баскії. Відвідати його музей буде цікаво всім – тут є три експозиції творів Енді Ворхола та унікальних артефактів, що розповідають про походження художника, отриманих від членів його сім’ї або від друзів. До того ж тут ви зможете не тільки подивитися його роботи, а й більше дізнатися про його життя, подивитися на особисті речі і дізнатися масу нових і цікавих історій.

Словаччина – справжній рай для ласунів!

У Словаччині є багато цікавих «фішечок», від яких просто неможливо відмовитися, перебуваючи в цій країні. Ваша сумка буде битком набита всілякою смакотою і цікавинками – адже це Словаччина! Любителі солодкого оцінять шоколад «Фігаро», печиво «Татранка» і «Медовінки», це розписні пряники, більше схожі на витвір мистецтва, ніж на їстівне печиво. Ще Словаччина відома гарбузовою олією, її теж можна сміливо везти додому як сувенір. Вона не тільки гарна на вигляд, але і дуже корисна для здоров’я. Звичайно ж не можна залишити без уваги словацькі вина з Загорського, Мало-Карпатського, Нітрянського, Токайського і Топольчанського районів. Вони відомі завдяки високій якості і приємному смаку. А ігристе вино Hubert вважається одним з найкращих у світі. З «неїстівних» сувенірів зі Словаччини варто привезти: ляльок, одягнених в національні костюми, керамічні вироби, художнє скло, різьблені дерев’яні та глиняні фігурки, дерев’яні глечики (чрпак), фуяри (народний музичний інструмент, занесений в список ЮНЕСКО), валашко (бойовий топірець), фігурки, змайстровані з кукурудзяного лушпиння і дроту, пояси вівчарів, пастуші дзвіночки. Словом, тут є що купити на згадку!

Берегти традиції – завдання кожного словака

Словаки – справжні хранителі своєї культурної та історичної спадщини. Тут дійсно дбайливо ставляться до традицій. Це видно в усьому – і в тому, як ставляться до національного одягу і музики, і в трепетному ставленні до ремесел, кухні, архітектури. Найбільш типові для Словаччини зразки архітектури взяті державою під охорону і перевезені в скансени. Тут дуже багато національних свят і фестивалів, які завжди супроводжуються танцями і піснями. Цікаво дивитись, як відрізняються жіночі та чоловічі танці і одяг. Чоловічі танці – дуже темпераментні і своєрідні. Це, наприклад, одзе-мек, вербунк. Також популярні хороводи, польки, чардаші. Популярна сольна інструментальна музика. Існують і самодіяльні музичні колективи. Традиційні словацькі інструменти – фуджарах (велика флейта), гажда (волинка) і конковка (пастуший ріжок). І з приводу одягу: в деяких словацьких регіонах жінки й досі носять напівтрадиційні костюми з елементами народного одягу. Чоловічий народний одяг – вузькі або широкі штани, сорочка, жилет, на капелюхах часто можна побачити пір’я. Таке вбрання можна побачити не тільки у великі свята, а й у звичайні дні.