Танзанія на власному досвіді: як це було?

Інколи наші мрії не втілюються в життя тільки тому, що нам заважає страх. Наприклад, бажання поїхати у далеку екзотичну країну не здійснюється лише тому, що нам страшно – чи буде там комфортно, чи це не занадто далеко, чи не занадто екзотично. Ми хочемо, щоб усі ваші мрії збувались, особливо якщо вони стосуються мандрівок. Тож сьогодні розвінчуємо всі міфи про відпочинок у Танзанії.

Дмитро Толкачов мандрівник, а заразом ще й керівник юридичного департаменту Join UP!, який днями повернувся з цієї країни, докладно розповідає про свою подорож.

Що ж, можу сказати, що очікування точно не збіглися з реальністю! Я, звісно, розумів, що Африка, та ще й по той бік екватора – це подорож надзвичайна, але таких вражень я напевно не чекав. Вони перевершили всі очікування і багатократно! Я багато де встиг побувати і багато чого вже бачив, і коли ми тільки збиралися в цю поїздку, то моя дружина і я насамперед раділи можливості показати цю красиву країну нашій дочці Алісі та познайомити її з дивовижним світом дикої африканської природи. Але, як виявилося, це була не просто рядова поїздка, це була справжня, сповнена пригод подорож у світ Майна Ріда, Ернеста Хемінгуея і Артура Конана Дойля. Усе, про що я мріяв, коли був ще дитиною і зачитувався їхніми романами – усе це постало перед моїми очима в тому самому чудовому вигляді, який здатна намалювати тільки дитяча уява і від якого перехоплює подих.

Безкраї білосніжні пляжі бірюзово-зеленого Індійського океану, де напевно якийсь пірат зарив свою скриню із золотом, обрамляли височенні кокосові пальми та екзотичні фруктові дерева. Величезний риф, населений різноманітними морськими гадами, і атол навколо острова Мнемба, де живуть у підводному світі дикі дельфіни та мільярди найрізноманітніших риб, точно були причиною не однієї кораблетрощі вітрильних суден минулого. Загублений світ у кратері вулкана Нгоро-Нгоро, розміром з велике місто і обрамлений джунглями та неприступними скелями до 600 метрів заввишки, став не просто притулком, а справжнім раєм для сотень і тисяч диких тварин: слонів, левів, бегемотів, буйволів, найрізноманітніших антилоп, фламінго і страусів. І що не може не радувати – так це те, що всі вони живуть у своєму природному середовищі і досі не знають згубного впливу людини.

Але вершиною, у прямому і переносному сенсі, нашої пригоди стала, звичайно ж, красуня Кіліманджаро, усе ще увінчана своїми легендарними снігами. Ми піднялися всього лише до позначки в 1 602 метри над рівнем моря, але при цьому побачили недоторкану природу справжніх тропічних джунглів. Ми пробиралися крізь зарості бананів і евкаліптів, а з великого листя ямса, його тут називають слонячим кущем за схожість листя за розміром з вухом слона, за нами стежив хамелеон. Великі африканські мурахи будували свої мости-переправи через стежки, протоптані місцевими жителями з племені чага. До речі, останні прекрасно вирощують на схилах Кілі органічну і дуже смачну каву – арабіку, яку ми зварили під їхнім чуйним і веселим керівництвом. А як же було приємно після важкого, але цікавого підйому прорватися крізь зарості до 19-метрового гірського водоспаду і скупатися в його холодних водах! Вода в ньому, до речі, абсолютно свіжа і придатна до вживання.

Люди. Дуже здивували люди. Так, живуть вони бідно, і як наслідок бідності у місцевих мешканців є низка певних проблем. Але виглядають вони щасливими і щиро тобі посміхаються. Це не заморожена американська посмішка, що більше схожа на лицьову судому, танзанійці посміхаються саме тобі. Саме тебе вони раді бачити, і посміхаються вони так, ніби саме ти зараз підняв їм настрій. І вже досить скоро ти починаєш посміхатися у відповідь, теж абсолютно щиро радіючи зустрічі з ними.

Під час подорожі на Занзібар обов’язково слід знайти час і поїхати на континент на сафарі. Сам острів, звісно, прекрасний, пляжі і океан роблять свою справу і перезавантаження всього внутрішнього стану відбувається непомітно і повністю. І вже на третій день перебування на острові усмішка не сходить з обличчя, а всі думки тепер – не про проблеми, а про мрії. Але все ж таки сафарі – це враження з WOW-ефектом, це точно залишиться з вами на все життя! На самому ж Занзібарі нам дуже сподобався снорклінг на атолі навколо острова Мнемба, адже нечасто з’являється можливість ось так просто поплавати з дельфінами у водах теплого океану.

Окремо варто відзначити якість їжі. Безсумнівно, це була наша перша мандрівка за багато років, коли нам повністю сподобалася вся їжа, яку ми їли за весь час подорожі. І це при тому, що ми встигли пожити в чотирьох абсолютно різних готелях. Національна кухня в Танзанії не особливо яскраво виражена, але для мандрівника з наших країв це, мабуть, навіть і добре. Нас не намагалися нагодувати якоюсь страхітливою екзотикою на кшталт смажених черв’яків або салату з живої медузи)) Але фрукти і морепродукти були незрівнянні і, що не менш важливо – досить дешеві! Наприклад, у місцевого торговця ми купили гілку бананів, великий манго і два питних свіжих кокоси за 5 доларів. А тарілка морепродуктів на трьох осіб, що містить двох лобстерів, лангустинів, стейки тунця і кальмарів, обходилася у 30 доларів, і повірте, вони були просто чудові!

На материку під час сафарі ми зустрічали безліч виробів з дерева. В Африці росте багато цінних порід, які для нас – рідкість і дивина. І місцеві жителі досягли великого успіху у виготовленні сувенірів у вигляді статуеток тварин і масок стародавніх африканських духів. Цілий мішок різних дерев’яних зебр, слонів і антилоп приїхав з нами додому і був розданий друзям і родичам. Собі ж у дім ми привезли маску-амулет, що зображує стародавнього духа, яка повинна відлякувати всяке зло. А ще, звичайно ж, каву! Ми привезли з собою кілька пачок чудової арабіки, адже Танзанія недарма лежить у самому центрі кавового пояса Землі. Що ще варто відзначити – так це танзанійський кеш’ю! Я не раз чув, що саме тут росте найкращий кеш’ю у світі. І думаю, що це правда, він не тільки дуже смачний, але й досить великий – мабуть, в півтора-два рази більший за той, що продають у нас. На самому ж Занзібарі ростуть чудові спеції, любителі східної кухні знайдуть для себе тут цілу скарбницю. Рис з шафраном – звучить просто, але спробуйте його в Танзанії, і ваш світ більше не буде таким, як раніше.

Аліса Толкачова 8 років:

«Занзібар такий гарний острів, я бачила дуже красивий кораловий риф, де плавала з дельфінами. Але мені більше сподобалося, як ми їздили на сафарі. Там я вперше побачила, якими щасливим тварини можуть бути в своєму природному середовищі, а не в зоопарку. Ми бачили, як купалися слони і гуляли жирафи біля нашого автомобіля, а ще нам сильно пощастило – біля нашої машини пройшовся лев».

Тож приборкуйте свої страхи, які заважають вам здійснювати мрії, та відкривайте для себе неймовірну Танзанію – екзотичну, дику, цікаву, неймовірну!