Домашня сторінка → Кіпр → Традиції, звичаї та культура

Традиції, звичаї та культура

Весілля

Кіпріоти ревно дотримуються своїх традицій, і чи не найбільш священна з них – це весілля. Батько нареченої забезпечує «пріка», або посаг, у вигляді повністю мебльованого будинку. На весіллі буває десь близько 500, а то і 1000 гостей, яких запрошують батьки нареченого і нареченої. Подарунків зазвичай не дарують, але кожен з гостей презентує конверт з грошима, щоб забезпечити молодій парі хороший початок спільного життя. На традиційному сільському весіллі відбувається кілька передвесільних церемоній, в яких бере участь все село. Наречений голиться у своєму будинку під акомпанемент місцевого скрипаля. Коли наречений і наречена готові, вони проходять сільськими вулицями до церкви, супроводжувані односельцями. Під час церковної церемонії священик передає «стефану», щось на кшталт тіари, нареченому і нареченій, щоб підтвердити їхній священний союз. На вході чи то в готель, чи то в сільську таверну пара молодят пускається в танок, а гості водночас приколюють гроші до їхнього вбрання.

Якщо вас колись запросять на кіпрське весілля, то цю подію не варто пропускати!

Посаг

Подорожуючи по Кіпром, ви помітите, що з дахів будинків часто стирчать металеві стрижні. Це фундаменти для будівництва наступного поверху – сімейної «Пріка» на весілля дочки. У минулому можна було пожаліти чоловіка, у якого п’ять дочок – адже він повинен був забезпечити придане їм усім! У наш час наречений не завжди очікує отримати від майбутніх тестя і тещі будинок, але все ж ця практика ще широко поширена на острові.

Хрещення

Кожна дитина отримує ім’я святого, щоб воно було прийнято церквою. На Кіпрі досі існує традиція, за якою первісток отримує ім’я діда по батьківській лінії, перша дочка – ім’я матері батька, а потім всі інші діти в порядку їхнього народження отримують імена батьків матері і так далі. Тому й виходить, що так багато членів великої родини можуть зватися однаково!

Хрестять дитину зазвичай у віці 4-5 місяців. Її несуть до церкви повністю одягненою, а перед самою церемонією роздягають догола. Немовляті мажуть миром очі, ніс і рот, і священик розмахує кадилом, окурюючи церкву, при цьому дитині відрізають одне-два пасма волосся. Після хрещення дитину передають хрещеному батькові чи хрещеній матері, які чекають з рушником у руках. Витерши, немовля одягають в красивий новий одяг з шовку, оксамиту, мережив або атласу. Після виходу з церкви всім гостям дарують сіточки з зацукрованим мигдалем або цукерками. Хрестини зазвичай святкують пізніше цього ж дня у таверні.

Література

Місцеві літературні твори написані грецькою та турецькою мовами. Кіпрська література грецькою мові з’явилася і розвивається на Кіпрі в тісній взаємодії з усією грецькою літературою. Перші пам’ятники літератури Кіпру – «Кіпрські оповіді» Стасина (6-7 століття до н.е.) і так звані гомерівські гімни на честь Афродіти. Поступово формувався кіпрський діалект, на якому складені «Акрітські пісні» (8-9 століття до н. е.) – кіпрський варіант грецького середньовічного епосу «Дігеніс Акрітіс» (записаний в 12-13 ст.). До періоду початку виникнення словесної культури на демотичній (народній) мові відносяться «Ассизи держави Єрусалиму і Кіпру» (14 століття) і «Любовна лірика» (14-15 століття).

Література турецькою мовою представлена здебільшого поезією. Турецькі поети 19 століття: Кензі і Сюкюті Ісмаілага, Хасан Хільмі Ефенді, Мюфтю Раджі тощо. Поети нового напряму – Назіф Сулейман Ебеоглу, Уркіе Міне, Мехмет Левент та інші. У турецькому середовищі популярні Озкер Яшин, Фікрет Деміраг, Огуз Кучетолгу. Сучасну драматургію представляють Фаділ Коркут, Юнер Улутуг.

Театр

Кіпрський театр має багаті традиції, що своїм корінням йдуть углиб століть. Про це свідчать збережені або розкопані археологами амфітеатри в різних районах Кіпру. Серед них є навіть реставровані та перетворені на відкриті сценічні майданчики для театральних вистав, виступів ансамблів. Один з таких амфітеатрів розташований поблизу Лімасола. Це «Куріон», що вміщає дві тисячі глядачів. Інший античний амфітеатр «Одеон» розташований в Пафосі, стародавній столиці Кіпру.

Пожвавлення театрального життя спостерігалося з переходом острова від Туреччини під владу Великобританії. Тоді на Кіпрі зароджувалася художня самодіяльність, продовжувалися гастролі грецьких театральних труп. Любителі об’єднувалися в театральні товариства. Найбільш відомі з них – Аматорське товариство Нікосії та театральне товариство Лімасола «Аріс».

Судячи з репертуару аматорських театральних труп, своїми виставами вони прагнули розбудити національну самосвідомість кіпріотів, зміцнити їхній моральний дух. Першою важливою віхою в розвитку театру на Кіпрі став 1918 рік, коли на острові з’явився новий, завезений з Афін, жанр – ревю. Він полюбився місцевим жителям, вони поставили своє перше ревю в Пафосі. Незабаром цей театральний жанр завоював популярність у любителів театру і драматургів Нікосії, Лімасола та Ларнаки.

Кіно

Кінематограф на Кіпрі дуже популярний і давно вже став одним з основних видів розваг і дозвілля кіпріотів. Вперше публічна демонстрація кінофільмів на Кіпрі відбулася ще 1913 року в Ларнаці, яка була тоді центром торгівлі і місцем, де розташовувалися посольства.

Дуже успішним є кіпрське документальне кіно. Слід зауважити, що документальні фільми займають чільне місце в тутешніх програмах телебачення. Особливо цікаві фільми про пам’ятники стародавньої культури, на які острів такий багатий. Останнім часом знімається багато таких фільмів як на самому Кіпрі, так і в кіпрських спільнотах у Великобританії, США, Канаді, Австралії та інших країнах.

Кінематограф, як один з найпопулярніших видів мистецтва, привертає увагу молоді, що прагне оволодіти професією кінематографіста. У цьому їй сприяють клуби кінематографії, що з’явилися на Кіпрі ще до 1974 року, коли був утворений Загальнокіпрський клуб кінематографії.

Усе це свідчить про те, що зусилля кіпріотів щодо створення власного кіновиробництва обов’язково увінчаються успіхом.

Культура

На Кіпрі існують чисто чоловічі кав’ярні, куди кіпріотки не заходять, і туристам також не варто порушувати це правило.

• Неввічливо відмовлятись у гостях від будь-яких напоїв або їжі, і, крім того, ознакою ввічливості тут вважають порожню тарілку після застілля.
• Ніколи нічого не передавайте лівою рукою, особливо, якщо йдеться про їжу.
• На Кіпрі заведено подавати їжу по старшинству, тобто спочатку обслуговують старших за столом, а вже потім молодших.
• Перш ніж фотографуватися у святих місцях, потрібно обов’язково запитати дозволу.
• Кіпріоти досить організовані і заповзятливі. Їхні звичаї доволі консервативні, і головним чином це проявляється в тому, що жінкам залишають тільки домашню роботу і догляд за дітьми.
• Під час відвідування церков, монастирів або мечетей жінки повинні одягнути спідницю і обов’язково прикрити плечі, а чоловіки можуть заходити тільки в довгих штанях.

Національний одяг Кіпру

Традиційні костюми Кіпру є невід’ємною частиною культури острова. Незважаючи на те, що костюми можуть відрізняться тканиною та іншими деталями залежно від регіону, в цілому вони підтримують свою ідентичність і відображають історію народу Кіпру.

Кожен костюм – це складний витвір мистецтва. Його створення охоплює методи обробки сировини, ткацтво та прикраси. Національний костюм – це справжнє вираження народної художньої творчості. Порівняно, наприклад, з грецькими національними костюмами, кіпрські відрізняються кольором тканини, поєднанням елементів, а також прикрасами і аксесуарами. У цілому, костюми острова більш консервативні, але це в жодному разі не впливає на їхню різноманітність і чарівність.

До 19-го століття, жінки острова носили Sayia – це така туніка з довгим рукавом, відкрита попереду і з боків, а також шаровари, блузки і шкіряні чоботи. Sayia робили з різних тканин: бавовни, тонкого шовку або льону. Ця туніка була набагато коротшою, ніж блузка. Важливо зазначити, що в Середньовіччі Кіпр славився золотими вишивками на одязі. Жіночий головний убір складався з двох хусток, одна з яких підтримувала волосся, а друга покривала голову. Остання була зроблена з тонкої бавовни і була пофарбована в різні кольори: темно-зелений – для молодих жінок і коричневий – для старших. Що стосується чоловічого костюма, то він складався зі щільно плісированих мішкуватих штанів, сорочки і куртки. Широкі пояси носили навколо талії – чорні більш літні чоловіки і яскравих кольорів – молоді. Форма, колір, тканина штанів і куртки залежать від місцевості.

Села та ремесла

З року в рік Острів сонця приваблює безліч приїжджих, які розважаються на його чудових пляжах, насолоджуються звуками бузукі та кислим бренді і відпочивають у його чудових готелях. Проте все популярнішою стає ідея отримати враження від занурення в локальне життя. І тут перед туристами розкривається інший, колоритніший образ Кіпру. Побачити його дуже просто – їдьте в будь-яке з сіл, розсіяних по острову. Увібрати враження від такої сільської мозаїки – значить дійсно оцінити «реальний» світ місцевих мешканців.

І зараз достаток маленьких громад все ще спирається на врожаї і поля, а час у сільській місцевості тече тихо і неспішно. Багато старших селян ревно дотримуються своїх традицій, але на краще це чи ні, а життя в наші часи швидко змінюється. Час викликає переміщення населення. Поширення освіти спонукало молодих і освічених до переїзду в міста в пошуках більш сучасного способу життя. Сільське господарство і деякі старовинні народні ремесла поступово відходять у минуле. Відкинуті старі заняття замінюються новими через зміни потреб громад і зростання кількості туристів.

Проте принадність і красу простих речей все можна побачити по всьому острову, і час від часу ми зустрічаємо нагадування про століття, що вже пішли від нас, збережені в майстерності і вмінні ремісників, які й досі тут живуть.

Ручні ремесла все ще є традиційними на Кіпрі, і в кожному куточку острова в магазинах можна знайти вироби ручної роботи. У Центрі ремесел в Нікосії можна побачити зразки художнього ткацтва, плетених кошиків, в’язаних та шкіряних виробів, гончарні вироби та традиційні мідні речі.

Наведені нижче села – лише деякі з відомих своїми традиційними ремеслами::

• Фіні
  Розташоване на південних схилах гір Троодос, приблизно за годину їзди від Лімасола. Село відоме гончарною справою, мереживами і традиційними стільцями.
• Фіті
  Село недалеко від Пафосу відоме насамперед гобеленами.
• Като та Пано Лефкара
  Розташувались осторонь від автостради Нікосія – Лімасол. Дуже відомі своїми мереживами, вишивкою і майстрами срібних справ.
• Корнос
  За 20 хвилинах їзди від Нікосії ви знайдете село, широко відоме гончарними виробами.
• Ліопетрі
  За півгодини їзди від Ларнаки у бік Айя-Напи роблять чи не найвитонченіші кошики на всьому острові.
• Мутулас
  Село лежить на північному схилі Троодоса. Тутешня спеціалізація – різьблені дерев’яні миски.
• Омодос
  На південних схилах Троодоса, приблизно за годину їзди від Лімасола ви побачите село, що відоме своїми прекрасними винами і особливо коммандарією. Також Омодос – місце виробництва мережив.
• Героскіпу
  У селі, що розташувалося за 3 км на схід від міста Пафос, плетуть кошики, роблять кіпрські ласощі і зокрема – зацукрований мигдаль.